Аграрні інновації

ВПЛИВ БІОПРЕПАРАТІВ НА УРОЖАЙНІСТЬ СОРТІВ ПШЕНИЦІ М'ЯКОЇ ОЗИМОЇ (TRITICUM AESTIVUM L.)

А.В. Баган — 2025-02-28

Мета. Мета досліджень полягала у вивченні ефективності впливу препарату Планриз-біо на посівні якості насіння, елементи структури врожаю та показник урожайності сортів пшениці м’якої озимої.Методи. Використовували польові (дослідження рівня урожайності), лабораторні (визначення посівних якостей насіння та елементів структури врожаю) та статистичні (обробка експериментальних даних) методи. Об’єкт досліджень – чотири сорти пшениці м’якої озимої української селекції: Відрада, Запашна, Полтавчанка і Смуглянка. Схема досліду включала такі варіанти: без обробки (контроль);обробка насіння перед посівом препаратом Планриз-біо (з розрахунку 2,0 л/т). Досліджували наступні показники – енергія проростання (%), схожість насіння (%), маса колоса (г), кількість зерен у колосі (шт.), маса зерна з колоса (г), маса 1000 зерен (г), урожайність (у перерахунку т/га).Статистична обробка результатів досліджень включала проведення дисперсійного аналізу за допомогою програми «Statistiсa 12,0».Результати. За результатами досліджень виділено варіант обробки насіння препаратом Планриз-біо. Данийваріант обробки перевищував контроль за проявом досліджуваних показників: за енергією проростання – на 5–6 %, за лабораторною схожістю насіння – на 2–3 %, за масою колоса – на 10,1 %, за кількістю зерен у колосі – на 8,1 %, за масою зерна з колоса – на 12,0 %, за масою 1000 зерен – на 7,0 %, за урожайністю – на 7,2 %.Висновки. Встановлено ефективність впливу біопрепарату Планриз-біо за обробки насіння перед посівом на посівні якості насіння. прояв елементів структури врожаю та рівень урожайності пшениці м’якої озимої. За рівнем формування досліджуваних показників виділено сорт полтавської селекції Полтавчанка.

ОСОБЛИВОСТІ РОСТУ І РОЗВИТКУ РОСЛИН БУРЯКА КОРМОВОГО ЗАЛЕЖНО ВIД СТРОКІВ СІВБИ І ГЛИБИНИ ЗАГОРТАННЯ НАСІННЯ В УМОВАХ ЗАХІДНОГО ЛІСОСТЕПУ

П. В. Безвіконний — 2025-02-28

Мета – дослідити вплив строків сівби та глибини загортання насіння на ріст, розвиток рослин буряка кормового в умовах західного Лісостепу України. Методи.Дослідження проводились впродовж 2020–2024 років на дослідному полі Навчально–виробничого центру «Поділля» Закладу вищої освіти «Подільський державний університет» на чорноземі типовому малогумусному, середньосуглинковому. Повторність у досліді чотирикратна. Розміщення варіантів – систематичне.Технологія вирощування кормового буряка в досліді загальноприйнятна, крім досліджуваних факторів.Результати. За результатами досліджень встановлено, що тривалість періоду «сівба–сходи» залежить від температурного режиму та рівня ґрунтової вологи на глибині загортання насіння, і зменшується з кожним наступним строком сівби. За першого строку сівби (перша декада квітня, за досягнення фізичної стиглості ґрунту і його температурного режиму прогрівання 5–6°С) тривалість періоду «сівба–сходи» складав у сорту Сонет – 22–27 діб, за другого – 20–24 доби, третього – 19–22 та четвертого строку – 16–20 діб.Аналогічна тенденція спостерігалась і в інших сортів поставлених на вивчення. Варто відзначити, що ранні строки сівби насіння, на відміну від пізніх, призводять до збільшення тривалості періодів вегетації. Так, за сівби у четвертий строк (перша декада травня) тривалість періоду «сходи – утворення ІІ пари листків» в порівнянні з першим строком сівби був меншим у сорту Сонет на 5–7 діб, сорту Ольжич на 4–5 діб, сорту Стармон на 5–6 діб. Загалом період «сходи – змикання листків у міжряддях» за сівби у четвертий строк був менший на 8–10 днів в усіх досліджуваних сортів в порівнянні з першим строком. Встановлено, що зі збільшенням глибини загортання насіння буряка кормового подовжується період від сівби до появи сходів.Аналогічна залежність простежувалася й у подальші фази розвитку, зокрема від сходів до змикання листків у міжряддях. Висновки. Найвища польова схожість насіння кормових буряків була в усіх досліджуваних сортів за першого і другого строку сівби – 85,3% та 84,6%. У розрізі сортів найвища польова схожість була у сорту Стармон незалежно від строків сівби. Так, при сівбі у першій декаді квітня польова схожість насіння складала 96,5% за глибини загортання 4–5 см, при сівбі в другій декаді квітня – 95,2%, третій декаді – 92,6%, та 88,7% при сівбі в першій декаді травня.Оптимальним строком сівби кормового буряка слід вважати другий та третій строк, саме в цей період, для рослин склалися оптимальні умови для проростання, в ґрунті була достатня кількість вологи, а температура верхнього шару становила 7–10°С. Встановлено, що тривалість вегетаційного періоду за першого строку сівби в усіх досліджуваних сортів становила 153–158 діб, а найменша при пізньому строкові сівби (перша декада травня) – 137–143 доби.

ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В ОРГАНІЧНОМУ ЗЕМЛЕРОБСТВІ

О. В. Василенко — 2025-02-28

Мета. Мета досліджень полягає в оцінці можливостей та ефективності використання технологій штучного інтелекту в органічному землеробстві. Окрім цього, метою є виявлення перспектив розвитку таких технологій для забезпечення сталого і ефективного ведення сільського господарства.Результати. Сьогодні високорозвинені країни активно впроваджують технології штучного інтелекту в органічний аграрний сектор. В останні роки залучення приватних і державних інвестицій у штучний інтелект для органічного землеробства є важливим фактором для прискорення адаптації новітніх технологій у сільському господарстві. Як правило, дані інвестиції стосуються розвитку агро-ІТ сектору з особливою увагою на стійкість до змін клімату, стартапів пов’язаних із точним землеробством, роботизацією обробки ґрунту, моніторингом навколишнього середовища та сільськогосподарських культур, новими цифровими платформами та інструментами для аграріїв. Такий великий обсяг щорічних інвестицій свідчить про вже існуючу ефективність застосування штучного інтелекту в даній сфері. Найбільший він в США – 150 млн. $/рік в середньому. Впродовж останніх п’яти років в Україні спостерігається зростання популярності органічного землеробства та використання технологій штучного інтелекту для оптимізації таких агрономічних процесів.Крім того, штучний інтелект є основою окремих програм та платформ для підтримки органічного землеробства (Climacell, CropX, Climate, FieldView, AgLeader, SkyScout, AgriTech, FarmBot). Аналіз оцінки впливу позитивних наслідків використання вказаних програм та платформ (що в основному, зводяться до зменшення витрат) дозволяє зробити висновок про те, що використання технологій штучного інтелекту в органічному землеробстві може значно підвищити рентабельність виробництва.Висновки. Загалом, трансформаційний потенціал штучного інтелекту в органічному сільському господарстві надзвичайно великий за рахунок його здатності покращувати виробництво сільськогосподарських культур, оптимізувати використання ресурсів і вирішувати критичні проблеми, такі як екологічна стійкість та адаптація до змін клімату.

ВПЛИВ ПЕРЕДПОСІВНОЇ ОБРОБКИ НАСІННЯ МЕТАБОЛІЧНО АКТИВНИМИ РЕЧОВИНАМИ НА ФОРМУВАННЯ КОРЕНЕВОЇ СИСТЕМИ ТА УРОЖАЙНІСТЬ СОЇ

V. M. Havii — 2025-02-28

На сьогодні соя належить до найрентабельних сільськогосподарських культур. Для забезпечення зростаючого попиту на соєву продукцію, постає питання про необхідність підвищення рівня її врожайності на основі застосування ефективних безпечних регуляторів росту Тому, перспективними регуляторами росту у цьому напрямі можуть бути метаболічно активні речовини.Мета. Дослідження впливу передпосівної обробки насіння метаболічно активними речовинами на формування кореневої системи та урожайність сої. Методи дослідження. Теоретичне обґрунтування цього дослідження базується на аналізі спеціалізованих джерел інформації, узагальненні наукових праць, тоді як практична частина була виконана відповідно до методичних рекомендацій по проведенню польових дослідів.Результати. Застосування комбінацій метаболічно активних речовин для передпосівної обробки насіння сприяє збільшенню кількості та довжини бічних коренів сої протягом усього періоду вегетації. Застосування комбінації вітамін Е+убіхінон-10 сприяло максимальному утворенню бічних коренів на всіх досліджуваних фазах онтогенезу сої. Передпосівна обробка насіння метаболічно активними сполуками вітамін Е + убіхінон-10 та вітамін Е + метіонін + ПОБК + MgSO4. мала вплив і на лінійний ріст бічних коренів сої. Обробка насіння перед посівом комбінацією вітаміну Е в поєднанні з убіхіноном-10 найефективніше стимулювала утворення бульбочок на бічних коренях сої. Розвиток потужної кореневої системи сприяв підвищенню врожайності сої. Найвища врожайність сої спостерігалася за передпосівної обробки насіння комбінацією речовин з вітаміну Е + убіхінон-10. Висновки. Передпосівна обробка насіння комбінаціями вітамін Е + убіхінон-10 та вітамін Е + метіонін + ПОБК + MgSO4 сприяла активному росту кореневої системи та утворення бульбочок на бічних коренях сої на всіх досліджуваних фазах розвитку, що підвищило врожайність сої. Таким чином, комбінації вітамін Е + убіхінон-10 та вітамін Е + метіонін + ПОБК + MgSO4 можуть бути перспективними регуляторами росту зернобобових культур.

РОЛЬ БІОДЕСТРУКТОРІВ, ПЕРЕДПОСІВНОЇ ОБРОБКИ НАСІННЯ ТА ОПТИМІЗАЦІЇ МІНЕРАЛЬНОГО ЖИВЛЕННЯ У ФОРМУВАННІ ВРОЖАЙНОСТІ СОНЯШНИКА

В. В. Гамаюнова — 2025-02-28

Метою досліджень передбачали визначення врожайності зерна соняшника за вирощування впродовж 2022–2024 рр. залежно від використання різних біологічних деструкторів стерні, передпосівної обробки насіння та антистресантів для позакореневого підживлення. Матеріали та методика досліджень.Дослідження з середньораннім гібридом соняшника PL 130 проводили впродовж 2022–2024 рр. на полях Приватної Агрофірми "Схід", яка розташована у селі Довга Пристань Первомайського району Миколаївської області. Грунт – чорнозем звичайний. Попередником в досліді була пшениці озима. Дослід двохфакторний: aактор А – використання біодеструкторів стерні в комбінації з добривом та фактор В – передпосівна обробка насіння біопрепаратами. За результатами досліджень встановлено, що використання антистресового препарату "Стоп стрес" у позакореневе підживлення (фаза 6 листків) підвищує врожайність соняшнику до 2,64 т/га (обробка насіння водою) та до 2,76 т/га (обробка Мікофрендом). Найвищу середню врожайність за три роки вирощування забезпечив варіант з використанням Екостерн класік у комбінації з добривами, обробкою насіння перед сівбою та антистресантом для позакореневого підживлення, досягнувши 2,89 т/га.Обробка насіння Мікофрендом забезпечувала більші прирости врожаю в порівнянні з обробкою його водою.Дослідження засвідчують ефективність залучення до елементів технології вирощування соняшника застосування біодеструкторів, передпосівної обробки насіння та антистресантів для підвищення врожайності зерна, що відкриває нові перспективи у вирощуванні цієї культури після пшениці озимої. Висновки свідчать про те, що поєднання комбінації сучасних деструкторів стерні, передпосівної обробки насіння, антистресантів для позакореневого підживлення є перспективною стратегією для оптимізації вирощування соняшнику в умовах зміни клімату, забезпечуючи стабільні прирости врожайності його зерна без погіршення ґрунтової родючості.

ДОСЛІДЖЕННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ СОЇ (GLYCINE MAX MOENCH) В УМОВАХ ЛІСОСТЕПУ ПРАВОБЕРЕЖНОГО

І. М. Дідур — 2025-02-28

Дослідження зосереджене на вирішенні актуальної проблеми, а саме вдосконаленні технологічних прийомів вирощування сої. Встановлено, що покращення агротехнологій сприяє підвищенню насіннєвої продуктивності сої та має важливе агроекологічне і продовольче значення. Експериментально доведено, що правобережний Лісостеп України, завдяки своїм ґрунтово-кліматичним та гідротермічним умовам, є сприятливим для вирощування сої. Агрокліматичні умови вегетаційного періоду 2024 року були також сприятливими для цієї культури. Тому застосування вдосконалених агротехнічних методів дозволяє значно підвищити ефективність використання ресурсів, оптимізувати споживання води та поживних речовин, а також зменшити негативний вплив стресових факторів на процес росту сої.Гідротермічні умови регіону відіграють ключову роль у забезпеченні високої врожайності сої, і їх слід обов'язково враховувати при плануванні технологій вирощування. Крім того, правильний підхід до вирощування сої дозволяє не лише збільшити врожайність, алей покращити якість продукції, підвищуючи її стійкість до шкідників та інших негативних факторів.Визначено, що внесення мінеральних добрив не завжди здатне повністю задовольнити потреби рослин у необхідних елементах живлення. У стресових умовах, таких як екстремальні температури або дефіцит вологи, засвоєння елементів живлення кореневою системою значно знижується, що уповільнює процеси росту рослин. Особливо критичним є дефіцит азоту під час формування генеративних органів, коли потреба у поживних речовинах зростає через інтенсивне наростання вегетативної маси. У цей період запаси легкодоступних елементів виснажуються, а їх засвоєння не встигає за швидкими темпами росту рослин. Тому рекомендовано в системі удобрення сої застосовувати додаткові методи, зокрема використання добрив у хелатній формі для позакореневого підживлення, що дозволяє оперативно забезпечити рослини необхідними елементами живлення у критичні періоди.

БІОГЕОХІМІЧНІ ЗАСАДИ ОЦІНЮВАННЯ АДАПТАТИВНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПЛОДОВИХ КУЛЬТУР

Т. М. Єгорова — 2025-02-28

Метою досліджень є визначення біогеохімічних принципів адаптації культур до змін клімату, розробка відповідних кількісних коефіцієнтів та їх регіональне оцінювання. Методи досліджень включають вибір інформативних біогеохімічних параметрів, розробку комплексного коефіцієнта адаптації культур до небезпечних явищ (КБАх за нестачі Co, Mo, Mn, Zn), їх регіональні розрахунки та узагальнення для територій зон плодівництва України. Результатами досліджень є формулюванні та кількісне оцінювання біогеохімічних принципів адаптації культур до змін клімату. Таким принципом є взаємозв’язок між складовими ланками біогеохімічних ланцюгів поживних елементів. Простежено просторові тенденції між оцінками біогеохімічної і кліматичної адаптованості культур. Від зони плодівництва Полісся до Степових зон регіональні оцінки КБАх за нестачі Со, Mo, Mn зростають, як і середі значення кліматичного стрес-індексу. КБА Со зростають від 0,4 до 1,4, КБА Mo – від 8,5 до 21,8, КБА Mn – від 10,2 до 14,0, ASI – від 11,6 до 15,8. Незначне зниження КБА Zn фіксується у межах Лісостепу та підвищення у межах Полісся. Встановлено значиму позитивну кореляцію (r = 0,6) між КБА за Со і ASI; слабка позитивна лінійна кореляція (r = 0,3) простежується між ASI та КБА Мо і КБА Мn. Висновки.Дослідження свідчать про системність функціонування компенсаційних механізмів у рослинах в умовах підвищеної кліматичної небезпеки та збільшення рівня посушливості клімату. На території зони Полісся з низькою адаптацію культур та високими потребами у Mo, Mn, вирощування яблуні, груші, винограду, кавуна, дині потребує посиленого підживлення рослин цими елементами. Перспективним є кількісне оцінювання КБАх у межах садових агроландшафтів та його розрахунки для широкого кола елементів живлення. Це посилить обгрунтування напрямів агрохімічної меліорації та підвищить споживчу якість українських плодів і ягід.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ СУЧАСНИХ ГІБРИДІВ СОНЯШНИКУ У ЗОНІ НЕСТІЙКОГО ЗВОЛОЖЕННЯ

П. А. Жила — 2025-02-28

Сортова компонента відіграє важливу роль у підвищенні врожайності та якості соняшнику, оскільки приблизно 30-40% дисперсії за врожайністю залежить від впровадження нових гібридів. Навіть у межах однієї культури та біолого-морфологічної групи різні гібриди демонструють різну реакцію на фактори зовнішнього середовища. Мета. Метою було вивчити особливості формування продуктивності у сучасних гібридів соняшнику, виявити ключові моменти у прояві господарчо-цінних ознак в зоні нестійкого зволоження.Методи: Вивчали дев’ять гібридів PIONER P64LP170, SYNGENTA LAZURI, SYNGENTA MICHIGAN, LG 50635,LG50455, LG5555, Lidea Belsis, Lidea Emeric, Lidea Oasis. Врожайність визначали суцільним обмолотом, проводили структурний аналіз за 25 типовими рослинами. Визначали показники активності ферментних систем як післядію Євролайтингу. Результати.Зростання активності ферментних систем у листках соняшника при внесенні Євролайтингу, особливо у критичні фази розвитку гібридів, ймовірно, зумовлене підвищенням інтенсивності обмінних процесів, спрямованих на нейтралізацію негативного впливу гербіциду.Водночас реакція різних ферментних систем може бути варіативною та не завжди статистично достовірною порівняно з контролем (гібридом, обробленим водою без гербіциду). Вищу активність переважно демонструють гібриди селекції Лімагрейн, нестабільним був гібрид PIONER P64LP170, інші займали проміжне положення, гібриди Лідеа показали суттєві відмінності за активністю каталази як фермента. На врожайність впливали два фактори – кліматичні умови року та генотип гібриду.Порівняльне випробування показало, що гібрид Lidea Oasis та Syngents Michigan переважали за врожайністю, їм незначно поступався, займаючи проміжне положення гібрид LG 50455 та Singenta Lazuri. Високу врожайність у гібриду Lidea Oasis визначає вища маса насіння з одного кошику та маса тисячі насінин, щодо другого гібриду Syngents Michigan обумовлено вищим діаметром кошика у порівнянні з середніми іншими показниками. За лушпинністю виділилися з нижчою гібриди PIONER P64LP170 та Lidea Oasis, за олійністю позитивно гібрид Singenta Lazuri, котрий можна вважати джерелом високої якості. Висновки. Вищу активність ферментних систем переважно демонструють гібриди селекції Лімагрейн, нестабільним був гібрид PIONER P64LP170, але значимість її недостатня для негативного впливу на онтогенез. Гібриди Lidea Oasis та Syngents Michigan переважали за врожайністю, що було обумовлено різними показниками вищою масою насіння з кошика та вищою масою 1000 насінин та за рахунок діаметра кошика у порівнянні з середніми іншими показниками. За якістю перевагу показав гібрид Singenta Lazuri, котрий незначно поступався кращим формам за врожайністю.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ КАРБАМІД-АМІАЧНОЇ СУМІШІ В АГРОЦЕНОЗАХ СОРГО ЦУКРОВОГО

С.О. Заєць — 2025-02-28

В умовах посушливого клімату південного Степу України і коливань температури по роках важливим напрямком підвищення продуктивності ріллі є вирощування посухостійких культур і вдосконалення технологічних прийомів, спрямованих на створення високопродуктивних агроценозів. У таких регіонах сорго цукрове, завдяки високій посухостійкості, малим вимогам до ґрунтів, добрій чутливості до зрошення та високимврожаям, може вирощуватися як культура кормового напряму, так і технічного використання. Нині найкращі селекційні зразки цієї культури містять у клітинному соку стебел до 20 %, а іноді й більше цукрів. Метою дослідження є обґрунтувати продуктивність кормової маси сорго, а також вихід цукрів з одиниці площі залежно від строків підживлення азотними добривами на зрошуваних і неполивних землях. Методи. У процесі виконання досліджень використовували польовий метод, лабораторний та математично-статистичний методи.Результати. У результаті проведених досліджень встановлено, що найбільшу продуктивність зеленого корму на силос забезпечує гібрид Довіста, У зрошуваних умовах вихід кормових одиниць становив 18,5 т/га, а у неполивних умовах – 11,6 т/га за підживлення КАС дозою N40 у фазу 4–5 листків. Зрошення забезпечило збільшення вмісту цукрів у стеблах рослини до 15,6 % у гібрида Довіста, за природного зволоження у сорту Силосний 42 – 12,8 %. Гібрид Довіста на зрошуваному масиві виявився найбільш продуктивним, як за кормовою продуктивністю, так і за збором цукрів з одиниці площі. Висновки. Гібрид Довіста виявився найбільш чутливим до зрошення і забезпечив найбільший вміст цукрів 12,6–15,6 %. За цих умов сорт Силосний 42 поступався за вмістом цукрів на 11,6–14,4 %, з урожайністю стебел до 46,8 т/га та виходом цукру 3,9–6,7 т/га.Таким чином, гібрид Довіста на зрошуваному масиві забезпечував максимальний рівень урожайності стебел до 63,9 т/га і виходу цукру з гектара 10 т. Гібрид Довіста на зрошуваному масиві виявився найбільш продуктивним як за кормовою продуктивністю, так і за збором цукрів з одиниці площі.

ВПЛИВ ПЕРЕДПОСІВНОЇ ОБРОБКИ НАСІННЯ ТА ПОСІВІВ КОМПЛЕКСНИМИ РЕГУЛЯТОРАМИ РОСТУ РОСЛИН НА УРОЖАЙНІСТЬ ГІБРИДІВ КУКУРУДЗИ

С.М. Каленська — 2025-02-28

Мета дослідження – рівень продуктивності культур є визначальним критерієм ефективності застосування нових елементів у технологіях вирощування польових культур. Окрім традиційних елементів, що впливають на даний показник, важливим є застосування комплексних препаратів нового покоління провідних компаній світу та України. До таких препаратів з комплексом макро- та мікроелементів із ріст регулюючим ефектом належать Вітазим та Вуксал, які були нами застосовані на посівах кукурудзи у період вегетації та для передпосівної обробки насіння. Відповідно до цього мета досліджень полягала в науковому аналізі та практичному обґрунтуванні впливу передпосівної обробки насіння та посівів кукурудзи комплексними регуляторами росту рослин Вітазим та Вуксал на врожайність зерна кукурудзи в Лівобережному Лісостепу України.Матеріали та методика досліджень. Дослідження проводилися в 2015-2017 рр. у Пирятинському районі Полтавської області на чорноземах типових середньосуглинкових. Метеорологічні умови різнилися за роками досліджень кількістю опадів та температурним режимом. В період виконання досліджень використовувалися аналітичні методи, проводилися польові та лабораторні дослідження, статистична та математична обробка даних згідно загально прийнятих наукових методик. Предметом досліджень були три гібриди кукурудзи: Дніпровський 257 СВ – контроль, Алекксандра та Окксіжен. Схема досліду включала сім варіантів.Результати. У статті наведено результати досліджень, що свідчать про досить високу адаптивність досліджуваних гібридів до умов вирощування та їх позитивну реакцію на застосування регуляторів росту рослин.Так, простежена відмінність у рівнях урожайності гібридів за варіантами досліду по роках та в середньому за 2015-2017 рр. У гібриду Дніпровський 257 СВ вони варіювали від 9,62 т/га у варіанті контролю до 11,28 т/га за застосування регулятора росту Вітазим та 11,20 т/га добрива Вуксал за передпосівної обробки насіння та посівів у 17-ту мікростадію розвитку рослин; гібрид Алекксандра – від 10,08 до 11,92 та 11,83 т/га відповідно; гібрид Окксіжен – від 9,85 до 11,64 та 11,31 т/га за зазначених варіантів. Висновки. В середньому за роки досліджень гібрид Алекксандра за комплексної обробки насіння та посівів регулятором росту Вітазим у 17-ту мікростадію росту сформував найвищу урожайність – 11,92 т/га, що на 1,86 т/га (18,25%) перевищила варіант контролю, що є свідченням доцільності його більш широкого впровадження у виробництво в Лівобережному Лісостепу України.

ОЦІНКА ВРОЖАЙНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР ТА ОПТИМІЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЇ ЇХ ВИРОЩУВАННЯ

В.П. Коляда — 2025-02-28

На необхідність широкого впровадження різних оптимізаційних заходів в межах виробничо-галузевої структури аграрних підприємств вказує ціла низка економічних, екологічних та соціальних викликів. Для більш повної реалізації потенціалу рослинництва та тваринництва необхідно аналізувати рівень продуктивності сільськогосподарських культур та здійснювати періодичне внесення органічних добрив.Мета роботи – порівняння врожайності сільськогосподарських культур за п’ять років (2017-2021 рр.) із середніми значеннями на рівні Харківської області у 2021 р. та пошук шляхів додаткового залучення відходів галузі тваринництва.Для оцінки продуктивності основних сільськогосподарських культур (пшениця озима, кукурудза на зерно, соняшник, соя) проводили порівняння динаміки врожайності по рокам з 2017 по 2021 рр. із середніми значеннями для Харківської області, отриманими у 2021 р. та прораховували обсяги внесення гною на територію робочих ділянок господарства за існуючого поголів’я худоби.Отримані показники врожайності по зерновим культурам в господарстві демонстрували перевищення середніх по області значень у 2021 р на рівні від 13 до 35,7%. Що ж стосується розподілу значень врожайності олійної культури – соняшника, то в порівнянні із середніми по області у 2021 р. перевищення складало 20,2%, а для сої – 10,5%. Найменші рівні врожайності спостерігали у 2017 та 2020 рр., а найвищі у 2018 та2019 рр. Подібна ситуація спостерігалася по усим культурам, але найвищі коливання врожайності спостерігалися для пшениці озимої (від 52 ц/га у 2017 р. до 33 ц/га у 2019 р.), кукурудзи на зерно (від 75 ц/га у 2017 р. до 85 ц/га у 2019 р.) та соняшнику (від 28 ц/га у 2017 до 33 ц/га у 2019 р.). Найнижчі коливання врожайності по рокам були у сої – від 18 ц/га у 2017 до 22 ц/га у 2019 р.Додатково проводили обрахунки виходу свіжого підстилкового гною від утриманої худоби за стійловий період. Визначено, що за існуючої кількості поголів’я на рівні 1000 голів за добового виходу гною на рівні 42 кг існує можливість внесення близько 14700 т гною щорічно, що дозволяє забезпечити 735 га ріллі органічними добривами на рівні 20 т/га, або до 500 га у нормі внесення 30 т/га.

ПІДБІР СТОЛОВИХ СОРТІВ ВИНОГРАДУ ДЛЯ ВИРОЩУВАННЯ В УМОВАХ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В.В. Леус — 2025-02-28

В Україні під столовими сортами винограду зайняті порівняно невеликі площі, в межах 15% від загальної площі виноградників, а існуючий районований сортимент за своїми агробіологічними і технологічними показниками не зовсім відповідає вимогам ринку. Для ґрунтово-кліматичних умов Харківської області залишається актуальним питання підбору столових сортів винограду. Метою досліджень було підібрати найбільш врожайні столові сорти винограду пристосовані до ґрунтово-кліматичних умов в Харківської області.Дослідження проводили впродовж 2022-2023 році у СФГ Ревік, що знаходиться у Зміївському районі Харківської області. Об’єктами досліджень стали наступні сорти: Аркадія (контроль), Кишмиш 342, Кодрянка, Талісман Встановлено, що максимальну кількість пагонів забезпечив сорт Кодрянка 35,8 шт./куща, що на 5,8 шт/куща більше порівняно з контролем. Найменшу ж величину аналізованого показника зафіксовано на кущах сорту Талісман 24,5 шт/кущ. Найбільший коефіцієнт плодоношення, як і кількість пагонів отримано для кущів сорту Кодрянка 0,71 шт./пагін, що істотно більше порівняно з іншими сортами. Мінімальне значення отримано для сорту Талісман – 0,39 шт./пагін. Між сортами Аркадія та Кишмиш 342 істотної різниці не відмічено.Доведено, що сорт Кодрянка також мав максимальну кількість грон 25,8 шт./дер, що було значно більше порівняно з іншими сортами. Так, з контрольним сортом різниця склала 5,9 шт./ кущ. Найменшу ж кількість грон відмічено на кущах сорту Талісман 9,4 шт./кущ.У середньому за роки досліджень найбільшу середню масу грона отримано для сорту Талісман – 1083 г, що було істотно більше порівняно з сортами Кишмиш 342 та Кодрянка. Дещо меншу величину аналізованого показника, порівняно з сортом Талісман, мали кущі сорту Аркадія 766 г. Мінімальну ж масу грона відмічено для сорту Кодрянка – 660 г.Підтверджено, що вирощування сорту Кодрянка забезпечує максимальну урожайність – 19,7 т/га.Контрольний сорт Аркадія має істотно більшу урожайність порівняно з сортами Кишмиш 342 та Талісман.Отже, у ґрунтово-кліматичних умовах лівобережного Лісостепу України рекомендуємо вирощувати столові сорти винограду Кодрянка та Аркадія, які забезпечують максимальну урожайність з одиниці площі.

ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ СОРТІВ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ М’ЯКОЇ ЗАЛЕЖНО ВІД РІЗНИХ СХЕМ ЗАХИСТУ РОСЛИН ТА СТРОКІВ СІВБИ В ПІВДЕННОМУ СТЕПУ

Я.О. Лікар — 2025-02-28

Мета статті – провести енергетичний аналіз розроблених елементів агротехніки вирощування сортів пшениці м’якої озимої на зрошенні. Методи та матеріали досліджень. Методологічною основою даного дослідження є: емпіричні (польові експерименти та спостереження; вимірювання показників об’єкту дослідження; порівняння впливу елементів агротехнологій), теоретичні (висунення гіпотези та формування висновків за результатами досліджень; статистичний; математичний). Результати. Витрати енергії на формування технології вирощування пшениці озимої в умовах зрошення Півдня України характеризувались певною стабільні й змінювались у діапазоні від 36,1 ГДж/га (сорт Зіра, контроль без захисту рослин) до 37,3 ГДж/га (сорт Овідій, інтегрований захист рослин). Коефіцієнт енергетичної ефективності, який відносять до найважливіших енергетичних показників, був менше 2,0 у варіантах з сортом Зіра без захисту рослин, а також за біологічної системи захисту від шкідливих організмів.До 2,32, або на 25,1–25,7% цей показник підвищився за вирощування сорту Овідій за дотримання інтегрованої системи захисту рослин. Енергоємність 1 тонни зерна підвищилася до 7,2–7,6 ГДж у варіантах з біозахистом, а також у контрольному варіанті першого строку сівби за вирощування сорту Зіра. Найменші витрати енергії на формування 1 тонни врожаю зерна пшениці озимої (6,0–6,2 ГДж) зафіксували у сорту Овідій за формування хімічного та інтегрованого захисту рослин, що свідчить про енергетичну перевагу даного сполучення досліджуваних варіантів. Висновки. Найвищий приріст енергії у межах 63,1 ГДж/га сформувався на сорті Марія за сівби 20 вересня та при застосуванні хімічного захисту рослин. Коефіцієнт енергетичної ефективності розробленої технологій вирощування пшениці озимої виявися дуже високим – понад 2,81 у всіх сполученнях досліджуваних факторів та їх варіантів. Енергоємність зерна пшениці озимої була максимальною (4,54 ГДж/т) на сорті Овідій за третього строку сівби та без захисту рослин. Енергетичний аналіз довів перевагу щодо зростання надходження енергії продукції понад 82 ГДж/га за сівби 15 і 25 вересня та за хімічного захисту рослин від шкідливих організмів. Приріст енергії зменшився 38,3% за сівби 15 жовтня при відсутності захисту рослин. Коефіцієнт енергетичної ефективності у цьому ж сполученні варіантів перевищив 3,0.Найбільша енергоємність 5,01 ГДж/га була зафіксована за сівби 15 жовтня (п’ятий строк) та відсутності захисту рослин. Мінімальним цей показник (4,13 ГДж/т) виявлений у варіанті з сівбою 25 вересня на фоні хімічного захисту рослин, що було менше на 21,3% за вищезгаданий варіант. Приріст енергії був найбільшим на сорті Овідій при інтегрованому захисті рослин – 49,4 ГДж/га, що було більше за контрольний варіант сорту Зіра на 61,1%. За кумулятивної дії засобів захисту отримали найбільший коефіцієнт енергетичної ефективності – 2,32. Максимальна енергоємність вирощеної продукції зросла до 7,2–7,6 ГДж у другому та першому варіантах фактору В (біозахист, контроль).

КАПУСТЯНА МІЛЬ (PLUTELLA XYLOSTELLA): СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ЗАХИСТУ РОСЛИН У КОНТЕКСТІ ПОДАТКОВИХ ПІЛЬГ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

О.В. Матрос — 2025-02-28

Метою дослідження є оцінка ефективності різних методів боротьби з шкідником Plutella xylostella у агроекосистемах України, зокрема, порівняння хімічних, біологічних та інтегрованих підходів з огляду на їх екологічні та економічні наслідки.Методи. Дослідження проводилось у 2020-2023 роках у господарствах Вінницької та Хмельницької областей. Використовувалися польові спостереження, лабораторні експерименти, економічний аналіз та оцінка кліматичних змін. Для порівняння ефективності методів контролю чисельності шкідника були застосовані хімічні засоби, біопрепарати на основі Beauveria bassiana та інтегрований підхід, що поєднує обидва методи.Результати. У господарстві «ТОВ «Овочі Лісостепу»» (Вінницька область) хімічні засоби знизили чисельність шкідника на 35 %, але втрати врожаю склали 10 %.У «Агро-Регіон» (Хмельницька область) застосування біопрепаратів дозволило знизити чисельність Plutella xylostella на 40 %, зберігши до 25 % врожаю. Кліматичні зміни, зокрема підвищення середньодобових температур, сприяли збільшенню чисельності шкідника на 25-30 % у роки з високими температурами. Водночас інтегрований підхід забезпечив баланс між ефективністю (60 %) та екологічною безпекою.Висновки. Дослідження підтвердило, що хімічні методи забезпечують максимальну ефективність у боротьбі з Plutella xylostella, але супроводжуються високими екологічними ризиками. Біопрепарати є більш екологічно безпечними, але менш ефективними.Інтегрований підхід дозволяє знизити ризики, при цьому зберігаючи значну ефективність. Використання податкових пільг в Україні сприяє економії коштів, які можуть бути реінвестовані у впровадження екологічно чистих технологій. Це підтверджує важливість поєднання екологічних, економічних та законодавчих інструментів для досягнення сталого розвитку аграрного сектору та ефективного контролю шкідників.

АГРОТЕХНІЧНІ АСПЕКТИ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ СТРУКТУРНИХ ЕЛЕМЕНТІВ УРОЖАЮ ГОРОХУ ЯРОГО В УМОВАХ ПРАВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

К.С. Небаба — 2025-02-28

Хоча всі бобові культури важливі та необхідні для сівозміни, проте є культура, яку українські аграрії зараз найбільше люблять (після сої, звичайно) – це горох, високобілкова культура. Зараз існує досить широкий спектр сортів гороху вітчизняної та зарубіжної селекції, які краще пристосовані до умов навколишнього середовища і більш продуктивні, ніж сорти, що висівалися 10–15 років тому. Вони стійкіші до осипання квіток, кращого збереження бобів, вилягання посівів, пригнічення бур’янами, значного пошкодження шкідниками та хворобами. Сучасні технології вирощування адаптовані «під нові сорти», на відміну від минулих років. Проведення аналізу структури врожаю важливий метод оцінки розвитку культури. Ключовими елементами структури врожайності гороху є кількість збережених квіток та бобів на рослині, кількість насінин у бобі, маса 1000 насінин.Метою досліджень було вивчення впливу дії інокулянтів та мікоризоутворюючих препаратів, мікродобрив на формування індивідуальної продуктивності гороху посівного Правобережного Лісостепу західного.Методи. Експериментальні дослідження проводили впродовж 2020–2024 рр. в умовах НДЦ «Поділля» Закладу вищої освіти «Подільський державний університет». У досліді вивчали сорти гороху посівного Гамбіт та Есо.Результати. Доведено, значний вплив на формування квіток та їх збереження мали біологічні препарати які вивчалися: Мікофренд, Нітрофікс, Ризоактив Бобові, Найс та Авангард. Застосування лише мікоризоутворюючого препарату та інокулянтів призвело до більшої абортивності квіток на рослинах, та гіршому утворенню бобів на них. Позитивний вплив помічено на дослідних ділянках за комплексного застосування Мікофренду та інокулянта Ризоактив Бобові. На ділянках – абсолютний контроль помічено, значну кількість осипаних квіток, в межах 65,4 до 66,1%. Із застосуванням інокулянтів, мікоризоутворюючого препарату та мікродобрив збереженість бобів варіювала від 80,6–88,4%. За дії препаратів, які вивчалися кількість збережених бобів на рослині становила 5,8–14,5 шт/рослину; показники маси 1000 насінин у сорту гороху Гамбіт була в межах 232,3–248,9 г, у сорту Есо 222,5–239,5 г.Висновки. Найбільш сприятливими умовами для реалізації росту, розвитку та формування елементів структури врожаю гороху посівного було застосування передпосівних біологічних препаратів, фоліарного живлення біодобривами.

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ РІЗНИХ ВИДІВ ТА СОРТІВ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ

А.В. Панфілова — 2025-02-28

В останні роки зростає інтерес до культури пшениці спельти, але економічна ефективність їх вирощування не висвітлена в наукових працях. Поряд з цим, надзвичайно важливою для переробної і харчової промисловості України є пшениця тверда озима, розширенню посівних площ під якою заважає економічна недоцільність її вирощування, через низьку зимо- і морозостійкість та вибагливість до попередників. Економічна ефективність є важливим показником оцінки доцільності вирощування пшениці озимої в зоні Південного Степу України. Мета досліджень – встановити вплив видових та сортових особливостей на формування врожайності та економічну ефективність вирощування пшениці озимої. Експериментальні дослідження проводили впродовж 2016-2021 рр. на чорноземі південному в умовах дослідного поля Навчально-науково-практичного центру МНАУ з сортами пшениці мякої, твердої та спельти озимого типу розвитку. Під час дослідження використано польовий та порівняльно-розрахунковий методи.Закладання та проведення дослідів проводили згідно методики дослідної справи. Визначено, що більшу врожайність зерна в середньому по сортам формує пшениця м'яка озима (5,97 т/га), порівняно з твердою та спельтою, що на 9,4% та 24,6% відповідно більше.Аналізуючи вплив видових та сортових особливостей на економічну ефективність вирощування пшениці озимої визначено, що більш економічно вигідно в умовах Південного Степу України вирощувати пшеницю тверду озиму, що дозволяє отримати чистий прибуток від вирощування 37,3 (Босфор) та 34,0 тис. грн/га (Лінкор) з рівнем рентабельності виробництва 201,3 і 184,1% відповідно. При вирощуванні пшениці спельти перевагу слід надавати більш врожайному сорту Європа, собівартість 1 т зерна якого становить 3,67 тис. грн, що на 32,4% менше, ніж собівартість 1 т зерна сорту Зоря України.Отримані наукові результати досліджень сприятимуть ширшому впровадженню вітчизняних сортів пшениці твердої та спельти на Півдні України, що сприятиме збільшенню виробництва продовольчого зерна високої якості.

РОЗРОБКА БІООРГАНІЧНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР ЗА ВИКОРИСТАННЯ БІОДОБРИВ, ПОЗАКОРЕНЕВИХ ПІДЖИВЛЕНЬ ТА ФІЗІОЛОГІЧНО-АКТИВНИХ РЕЧОВИН

Г.В. Панцирева — 2025-02-28

Проблематика наукової статті ґрунтується на завданнях прикладного дослідження «Розробка науково-технологічного забезпечення підвищення родючості ґрунтів та раціонального використання потенціалу біоресурсів» (державний реєстраційний номер 0124U100444, термін виконання 2024-2026 рр.), яке виконується за рахунок коштів державного бюджету. Дослідження спрямоване на вирішення актуальної проблеми, зокрема застосуванню біодобрив, позакореневих підживлень та фізіологічно-активних речовин у технологіях вирощування сільськогосподарських культур дає змогу вирішити проблему підвищення врожаїв та одержання екологічно безпечної продукції. У цілому біоорганічні технології вирощування є досить перспективними у світі за сучасних інтенсивних агротехнологій, у яких відсутній пріоритет збереження родючості ґрунту та забезпечення природного біорізноманіття. Застосування рекомендованоїтехнології дозволяє зменшити норми внесення мінеральних добрив, пестицидів, зменшити економічні затрати, поліпшити стан навколишнього середовища та сприяти збереженню ґрунтів. Наукове обґрунтування технологічного процесу вирощування кукурудзи, соняшнику та сої допоможе оптимізувати агротехнічні заходи з метою цілеспрямованого формування високопродуктивних агроценозів ринкоформуючих культур. гранульованого добрива (Eurofertil 51 TOP Phos). Застосування удосконаленої технології вирощування соняшнику, кукурудзи та сої сприяє підвищенню урожайності сільськогосподарських культур на 19-32% та збільшенню показників якості гібридів на 22-24% (посівної придатності та відповідно олійності / вмісту крохмалю). При цьому забезпечується збереження позитивного балансу в ґрунтах основних макро та мікроелементів із отриманням кінцевої продукції що відповідає категорії її органічної для промислової переробки.

ОСОБЛИВОСТІ ГУСТОТИ СТОЯННЯ РОСЛИН СОНЯШНИКУ

Л.В. Пелех — 2025-02-28

Мета – аналіз особливостей густоти стояння сортів та гібридів соняшнику в різних грунтово-кліматичних умовах України, які би сприяли максимальній урожайності насіння даної культури.Матеріали та методика дослідження. Дослідження проводилися опрацюванням літературних джерел з питань густоти стояння сортів та гібридів соняшнику.Результати досліджень. У комплексі агротехнічних заходів вирощуванні соняшнику, від яких залежить урожай та його якість, важливе місце посідає густота стояння рослин. Вагомий урожай можливо отримати за рахунок високої індивідуальної продуктивності та гранично допустимої щільності стеблостою в конкретній зоні вирощування. Суттєвий вплив густоти стояння рослин соняшнику впливає на діаметр кошика рослин: чим вище густота стояння, тим менший розмір кошиків рослин та навпаки. Встановлено, що високий вплив на мінливість урожайності соняшника чинять ґрунтово-кліматичні умови та густота стояння.За даними багатьох дослідників, оптимальна гус- тота стояння рослин соняшнику в умовах південного Степу становить 30–35, північного – 45–50, Лісостепу – 50–55 тис. рослин/га.Висновки. Аналіз літературних джерел свідчить про те, що соняшник в Україні є стратегічно важливою олійною культурою. Для підвищення врожайності та якості насіння соняшнику слід впроваджувати новітні гібриди соняшнику, дотримуватись рекомендованих вимог щодо їх посіву і догляду. У зв’язку із змінами кліматичних умов для гарантованого отримання високої врожайності насіння культури в агроформуваннях слід висівати 2–3 гібриди соняшнику різної групи стиглості.В умовах центрального Лісостепу України оптимальними і найбільш раціональними виявилась густота стояння рослин для ультраскоростиглих гібридів соняшнику з періодом вегетації до 90 днів 60–70 тис. рослин/га, для ранньостиглих гібридів з періодом вегетації 96–100 днів слід формувати густоту 55–60 тис. рослин/га, для середньоранніх гібридів з періодом вегетації 105–110 днів рекомендована густота 50 тис. рослин/га.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЯКІСНИХ І КІЛЬКІСНИХ ПОКАЗНИКІВ КАРТОПЛІ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД РІЗНИХ СИСТЕМ УДОБРЕННЯ

В.О. Поліщук — 2025-02-28

Мета. Дослідження передбачали вивчення впливу різних систем удобрення з позакореневим внесенням рідких органо-мінеральних добрив на формування кількісних та якісних показників картоплі, зокрема урожаю, вмісту аскобінової кислота та лінійної залежності між ними. Методи. Дослідження виконувалися в Поліському національному університеті на базі науково дослідного поля з 2019 по 2021 рр. Дослід закладався на грунтах ясно-сірих лісових, які характеризуються легким гранулометричним складом.Схема досліду складалася з 4 варіантів удобрення: біологічного контролю, органічної (гній 50 т/га), органо-мінеральної (50:50) і мінеральної (N50P40K70) систем удобрення. Також вносилися позакоренево рідкі органо-мінеральні добрива Мочевин К № 1, Мочевин К № 2, Органік Д2М та Гумат калію. Дослід закладений за загальноприйнятими методиками. Внесення рідких органо-мінеральних добрив проводили двічі у фазу інтенсивного росту згідно рекомендацій. Результати.Згідно результатів наших досліджень внесення різних видів добрив позитивно впливає на ріст і розвиток рослин картоплі, особливо інтенсивний її розвиток відбувається за рахунок поєднання внесення органічних та мінеральних добрив. Тому найвищу урожайність картоплі за роки дослідження отримано за органо-мінеральної системи удобрення (50:50), де вона становила 30,21 т/га. Незначне зниження урожаю картоплі спостерігалося за варіанту удобрення з мінеральною складовою (N50P40K70), де урожайність дорівнювала 29,28 т/га. Внесення органічних добрив у вигляді гною 50 т/га сприяло отриманню врожаю – 27,93 т/га.Найнижчою урожайність картоплі була за біологічного контролю та становила 23,22 т/га.Позитивно на формування врожаю вплинуло внесення позакоренево рідких органо-мінеральних добрив, так найвищі показники урожайності картоплі отримано за органо-мінеральної системи удобрення при внесенні Мочевин К № 1 – 37,05 та Органік Д2М – 36,57 т/га.Вміст аскорбінової кислоти був найвищим за органо-мінеральної системи удобрення – 20,7 мг. При позакореневому внесенні рідких добрив Органік Д2М та Гумат калію за даної системи удобрення отримано найвищі показники його вмісту 21,8 та 21,7 мг відповідно.Висновки. На формування врожаю картоплі та вмісту в ній аскорбінової кислоти позитивно вплинуло внесення різних видів добрив, особливо поєднання добрив, як з органічною складовою так і з мінеральною.Це сприяло в подальшому формуванню врожаю на рівні 30,21 т/га. Зростання вмісту аскорбінової кислоти було за органо-мінеральної системи удобрення, де на контролі він становив 20,7 мг.

ПРОДУКТИВНІСТЬ ГІБРИДІВ ПОМІДОРА ЗАЛЕЖНО ВІД ВПЛИВУ ІНОКУЛЯЦІЇ НАСІННЯ

В.П. Сєвідов — 2025-02-28

Мета. Визначити вплив різної експозиції замочування насіння помідора у дистильованій воді і інокуляції біостимуляторами АБТ та ЕПІН на ріст та розвиток рослин та рівень загальної врожайності. Методи. Польовий – закладання дослідів, фенологічні, біометричні спостереження, облік урожаю, розрахунковий – ефективність застосування, метод аналізу, статистичний. Результати.Визначено позитивний вплив обробки насіння перед посівом на ріст та розвиток рослин протягом всього вегетативного періоду за всіма варіантами експозиції.Замочування насіння водою, інокуляція препаратами АБТ та ЕПІН сприяли більш швидкому розвитку рослин.Розбіг у тривалості основних фенологічних фаз росту і розвитку рослин залежно від інокуляції насіння біопрепаратами становив від 2-6 діб за обробки препаратом АБТ, що в середньому, становить 8-11% до 6-10 діб за обробки препаратом ЕПІНа за різних експозицій, що становить 11-15% В залежності від застосованого для інокуляції насіння препарату, у період масового плодоношення, визначено значну різницю по основних біометричних показниках рослин помідора. Перевищення за всіма показниками у рослин становило за варіантом досліду з обробкою препаратом ЕПІН, 7-16% відносно контролю. Висновки. Різниця у рівні врожайності помі- дора статистично достовірна за факторним аналізом ANOVA за фактором А – 1,6 кг/м² (інокуляція препаратом ЕПІН), що свідчить про високу ефективність цього методу, та за фактором Б – 1,0 кг/м² та 1,7 кг/м² (відповідно експозиція в 6 і 12 годин). Отримано зростання рівня врожайності за інокуляції насіння препаратом ЕПІН за експозиції в 4 години на 7,9%, що становило 15,5 кг/м2 та за експозиції в 6 годин за цим варіантом отримано підвищення врожайності на 18,1%, що становило 16,6 кг/м2. Максимальну загальну врожайність помідорів за період досліджень відзначено за варіантом інокуляції препаратом ЕПІН з експозицією в 12 годин – на

ВИРОБНИЦТВО ГРЕЧКИ: СТАН, ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

О.В. Сидякіна — 2025-02-28

Мета. Провести аналіз сучасного стану виробництва гречки в Україні, різних регіонах світу і країнах-лідерах з виробництва, а також виявити виклики та перспективи розвитку виробництва цієї цінної круп'яної і медоносної культури. Методи. Порівняльно-аналітичний – для виявлення закономірностей досліджуваних характеристик на основі зібраних статистичних даних; графічний метод – використання графічних ілюстрацій для візуалізації результатів досліджень та наочного відображення певних закономірностей; абстрактно-логічний метод – для формулювання теоретичних узагальнень, теорій, гіпотез, висновків і практичних рекомендацій. Інформаційною основою дослідження слугували статистичні дані бази FAOSTAT, наукова інформація з літературних джерел, результати власних аналітичних досліджень і виконаних розрахунків. Результати.Світові площі посівів гречки значно коливаються за роками вирощування. З 2002 р. відбулося їх суттєве скорочення. Вирощують гречку в усіх регіонах світу, за винятком країн Океанії. Найбільші площі посівів зосереджені в Європі – 56,1% від світового показника у середньому за 2000–2023 рр. Друге місце займає Азія з част- кою 37,8%. У країнах Америки та Африки площі посівів, які відводяться під гречку, є незначними. 82,2% посівних площ під гречкою зосереджені лише в трьох країнах світу – РФ, Китаї та Україні. На ці ж країни припадають і найбільші валові збори цієї культури. Спостерігається чітка закономірність щодо поступового зростання обсягів виробництва гречки в усіх регіонах світу, за винятком Азії, де за період 2011–2020 рр. відбулося їх скорочення, що також позначилося і на світових показниках.Зменшення обсягів виробництва гречки у 2011–2020 рр., порівняно з 2000–2010 рр., відбулося в Україні та Китаї.В РФ валові збори культури зросли, але за рахунок збільшення площ посівів. За врожайністю гречки РФ поступається як Україні, так і Китаю. За усередненими даними 2000–2023 рр., урожайність гречки в РФ становила 0,88 т/га, у Китаї – 0,93 т/га, а в Україні – 0,96 т/га.Починаючи з 2010 р., Україна завжди випереджала РФ за рівнем урожайності, окрім несприятливого за погодними умовами 2017 р. Максимальну врожайність культури в Україні було отримано у 2023 р. – 1,42 т/га.Незважаючи на незначні площі посівів, найвищу продуктивність гречки стабільно, з року в рік, демонструють країни Америки. Це свідчить про великий потенціал України для подальшого розвитку виробництва гречки та підкреслює необхідність постійного вдосконалення агротехнологій вирощування цієї круп’яної культури.Висновки. Найбільші площі посівів та обсяги виробництва гречки зосереджені в Європі, а країнами-лідерами з виробництва є РФ, Китай та Україна. Наша країна демонструє зростання площ посівів, врожайності та валових зборів, незважаючи на складні умови війни.В Україні врожайність гречки з 2013 р. суттєво зросла, досягнувши рекордних показників у 2023 році. Це підкреслює важливість культури для аграрного сектору та її потенціал на міжнародному ринку. Стабільне виробництво та вдосконалення агротехнологій можуть зміцнити позиції України як одного з провідних виробників круп’яних культур.

СКРИНІНГ ЗРАЗКІВ СОНЯШНИКУ ЗА СТІЙКІСТЮ ДО НЕСПРАВЖНЬОЇ БОРОШНИСТОЇ РОСИ

Д.С. Стороженко — 2025-02-28

Мета статті – провести скринінг зразків соняшнику за стійкістю до несправжньої борошнистої роси для їхнього подальшого використання у селекції та насінництві.Методи та матеріали досліджень. Дослідження проводили в 2021–2024 рр. у науковій сівозміні Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН Харківського району Харківської області в північно-східній частині Лівобережного Лісостепу України. Методологічною основою дослідження є: емпіричні (польові відбори; лабораторні досліди; вимірювання показників об’єкту дослідження), теоретичні (висунення гіпотези та формування висновків за результатами досліджень); статистичний; математичний. Результати досліджень. За результатами чотирирічних досліджень (2021–2024 рр.) встановлено, що серед досліджуваного матеріалу групу високостійких до несправжньої борошнистої роси соняшнику склали гібриди Кадет та Ярило а також батьківська форма гібриду Х1814В. Їх ураженість НБР в роки досліджень складала 0,0 % і відповідний бал стійкості до патогена був 0. Стійкими до збудника хвороби були дві лінії закріплювачі стерильності пилку Сх66А та Сх588А, два батьківських компонента гібридів Х526В та Х2283В а також гібрид Космос. Їх рівень ураження патогеном не перевищував 10,0 % а відповідний бал стійкості був 1. Середню стійкість до НБР показала лінія закріплювач стерильності пилку ОдОл1А. Вона мала бал стійкості 2, а ураженість патогеном даного зразка була на рівні 24,0 %. У результаті польових досліджень протягом 2021–2024 років в лабораторних умовах було проведено дослідження щодо стійкості зразків соняшнику до збудника несправжньої борошнистої роси а також їх диференціація за групами стійкості. Так, групу стійких зразків в умовах лабораторії склали гібрид Кадет, дві лінії закріплювачі стерильності пилку Сх66Ата Сх588А та батьківський компанент Х1814В. Рівень їх ураженості збудником не перевищущвав 10,0 % і відповідний бал стійкості був 1. До середньостійких було віднесено гібриди Ярило та Космос, два батьківських компонента гібридів Х526В та Х2283В а також лінія закріплювач стерильності пилку ОдОл1А. Рівень їх ураження збудником не перевищував 21,0 %, бал стійкості був 2. Висновки. За результатами польових досліджень до групи високостійких до пероноспорозу соняшника склали гібриди Кадет та Ярило а також батьківська форма гібриду Х1814В. Стійкими до патогена були дві лінії закріплювачі стерильності пилку Сх66А та Сх588А, два батьківських компонента гібридів Х526В та Х2283В а також гібрид Космос. Середню стійкість до збудника хвороби показала лінія закріплювач стерильності пилку ОдОл1А. Групу стійких зразків у лабораторних умовах склали гібрид Кадет, дві лінії закріплювачі стерильності пилку Сх66А та Сх588А та батьківський компанент Х1814В. До середньостійких було віднесено гібриди Ярило та Космос, два батьківських компонента гібридів Х526В та Х2283В а також лінія закріплювач стерильності пилку ОдОл1А.

АКТИВНІСТЬ ФОТОСИНТЕТИЧНОГО АПАРАТУ ТА ПРОДУКТИВНІСТЬ ОЗИМОГО ТРИТИКАЛЕ ЗА ОБРОБКИ ПО ТЕХНОЛОГІЇ ДР ГРІН

Ю.В. Сторожук — 2025-02-28

Мета досліджень передбачала вивчення впливу мінеральних добрив в тому числі мікродобрив на формування площі листкової поверхні за вирощування на сірих лісових грунтах Правобережного лісостепу України. Матеріали та методика досліджень. В дослідах висівали сорти тритикале озимого Богодарське та Божич. Норма висіву тритикале в одновидових посівах становила 4,0 млн/га схожих насінин. Мінеральні добрива вносили восени у передпосівну культивацію у вигляді Polifoska 8 – N20 кг/га д.р. (зі співвідношенням елементів N8Р24К24S9). Обробку насіння мікродобривом Dr Green PRIME проводили перед посівом. Навесні після відновлення вегетації проводили підживлення мінеральним добривом Saletrosan 26 + N90 (N26S32,5).Позакореневе підживлення рослин в такій послідовності: Dr Green Старт+Dr Green Зернові – BBCH код 30 (початок виходу в трубку); Dr Green Енергія+Dr Green Зернові – BBCH код 37 (вихід в трубку); Dr Green Якість+Dr Green Зернові – BBCH код 59 (перед цвітінням). Схема досліду включала: контроль (без добрив); N52S65 (фон) – весняне підживлення; N12Р36К36S13,5 + Фон; Фон + обробка насіння; Фон + обробка насіння + перше підживлення; Фон + обробка насіння + два підживлення; Фон + обробка насіння + три підживлення. Результати досліджень. Обробка рослин мікроелементним комплексом ДР ГРІН позитивно впливала на листковий індекс посівів обох сортів тритикале озимого в окремі фази вегетації. За дії обробок збільшувались маса сухої речовини надземної частини рослин на одиницю площі посіву у фази прапорцевого листка та молочно-воскової стиглості, чиста продуктивність фотосинтезу протягом періоду прапорцевого листка молочно-воскова стиглість зерна, активність антиоксидантних ферментів хлоропластів порівняно з відповідними показниками рослин контрольних варіантів. Збільшення добового продукування біомаси одиницею листкової поверхні посіву підтвердило, що обробка рослин озимого тритикале мікродобривом ДР ГРІН сприяла підвищенню активності їх фотосинтетичного апарату. Доведено, що зростання зернової продуктивності зумовлене оптимізацією площі асиміляційної поверхні на початку репродуктивного періоду та вищою активністю фотосинтетичного апарату озимого тритикале в період наливання зерна. В результаті досліджень відмічено, що облистяність тритикале озимого сортів Божич і Богодарське на ділянках за мінерального живлення (N90) була на рівні 15,75%. Найкращі показники облистяності тритикале озимого були відмічені на ділянках (Фон + обробка насіння + 2 підживлення) сорту Божич – 19,83%, а сорту Богодарське на ділянках (Фон + обробка насіння + 3 підживлення) – 18,95%. У сорту тритикале озимого Богодарське відмічено збільшення площі листя рослин за другого-третього підживлення на 10,33 м2/га відповідно до 41,44-44,56 м2/га. У сорту Божич за другого-третього підживлення показники площі листя більші на 3,42 м2/га до фону (N90), але майже однакові між собою і становили 50,09-49,48 м2/га.Висновки. Встановлено, що на сірих лісових ґрунтах мінеральні добрива та мікродобрива позитивно впливали на формування облистяності та площу листя тритикале озиме. Найбільша площа листкової поверхні (29,42 тис. м2/га) сформувалася у фазу прапорцевого листка за використання мінерального живлення (P36K36+N90) не значно збільшило площу листя у сорті Божич на 1,2% по відношенню до фону. А от в сорті Богодарське спостерігалось значне збільшення площі листя на 14% до фону що говорить про те, що сорт більш інтенсивний. Дві позакореневі обробки по технології ДР ГРІН у сорті Божич збільшили показники площі листя на 7,3%, а в сорті Богодарське на 21% по відношенню до фону. Третя позакоренева обробка в сорті Божич була більша на 6% до фону, а от в сорті Богодарське збільшення площі листя було максимальним 30% до фону.

УРОЖАЙНІСТЬ МІСКАНТУСУ ГІГАНТСЬКОГО ЗАЛЕЖНО ВІД СПОСОБУ ВИРОЩУВАННЯ ТА ПІДЖИВЛЕННЯ НАСАДЖЕНЬ В АГРОЛОГІСТИЦІ ВИРОБНИЦТВА БІОМАСИ

Р.С. Тетерюк — 2025-02-28

У статті визначено особливості формування врожайності міскантусу гігантського (Miscanthus × giganteus J.M. Greef & Deuter ex Hodkinson & Renvoize) сорту Гулівер залежно від виду та підживлення насаджень в агрологістиці виробництва біомаси. Дослідження проведені в умовах центральної частини Лісостепу з використанням методичних рекомендацій українських і зарубіжних авторів. Експеримент поєднував вивчення наступних чинників: чинник А – рік вегетації (2020–2024 рр.): 2020–2022 рр. – третій рік вегетації, 2021–2023 рр. – четвертий рік вегетації, 2022–2024 рр. – п’ятий рік вегетації; чинник Б – вид насадження: Б.1 – одновидове вирощування (мононасадження міскантусу гігантського), Б.2. – бінарне вирощування міскантусу сумісно з багаторічним люпином (Lupinus perennis L.); чинник В – підживлення насаджень міскантусу гігантського: варіант 1 – без підживлення (контроль N0), варіант 2 – весняне підживлення N30, варіант 3 – весняне підживлення N60, варіант 4 – весняне підживлення N90, варіант 5 – весняне підживлення N120. Рівень врожайності біомаси визначали – ваговим методом шляхом збору з кожної ділянки та зважування біомаси.За результатами досліджень встановлено суттєвий вплив бінарних насаджень та підживлення дозою N30 на збільшення врожайності біомаси міскантусу гігантського (21,2 т/га), вищі дози азоту (N60-90) істотно не збільшують цей показник. Високу врожайність (19,5–19,9 т/га) культура формує і в одновидових насадженнях, але потребує збільшених доз внесення добрив (N60-90). Суттєво меншим цей показник був на варіантах збільшеної норми мінерального підживлення рослин (N120) за одноразового весняного підживлення: як в одновидових, так і в бінарних насадженнях міскантусу гігантського.Таким чином, бінарне вирощування міскантусу гігантського з бобовим компонентом (люпин багаторічний) є найбільш впливовим чинником на врожайність біомаси. При цьому визначено, що висока врожайність міскантусу третього–п’ятого років вегетації формується за рахунок підживлення низькою дозою азотних добрив N30 на фоні післядії біологічного азоту, що накопичила в ґрунті бобова культура у бінарних посівах.

ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ВІДХОДІВ ОБСМАЖЕННЯ ТА СПОЖИВАННЯ КАВИ НА ЯКІСТЬ ҐРУНТІВ

Т.С. Тихомирова — 2025-02-28

Споживання кави зростає у багатьох країнах, в тому числі в Україні. Цьому сприяє ряду економічних та культурних факторів. При цьому пропорційно зростає кількість відходів, які утворюються при споживанні кави.Органічна природа відходів споживання та обсмаження кави зумовлює їх використання у сільському господарстві в якості добрив. Таке використання притаманне індивідуальним домогосподарствам та невеликим фермерським господарствам, носить несистемний характер. Також на сьогодні нема єдиного науково обґрунтованого підходу щодо раціональних доз внесення таких відходів в залежності як від типу ґрунту, так й від сільськогосподарських культур.Мета. Дослідити довгостроковий вплив внесення кавової гущі та кавового лушпиння на окремі властивості ґрунтів.Методи. Польові для відбору зразків ґрунту згідно ДСТУ ISO 10381–6:2015. Натурні для аналізу наслідків внесення кавової гущі та кавового лушпиння у ґрунти.Лабораторний для визначення коефіцієнту фільтрації ґрунтів. Електрометричний метод для визначення рН водної витяжки відходів та ґрунтів.Результати. Проведені шестирічні дослідження показали, що при щорічному внесенні кавової гущі у глинисті (важки) ґрунти в однаковій кількості спостерігається наступний ефект: перші два роки кавова гуща в цілому позитивно впливає на родючість ґрунтів та розвиток контрольних рослин. На думку авторів, це пов’язано, в першу чергу, з розпушуванням ґрунту, про що свідчить зростання коефіцієнту фільтрації. На третій та четвертий рік спостерігається різке зменшення рН ґрунтів, їх закиснення та пригнічення розвитку контрольних рослин. Це, на думку авторів, в першу чергу, пов’язано з накопиченням кавової гущі в ґрунтах, яка має кислотний рН. Зміна рН ґрунтів було досліджено в тому числі й біологічним методом – появою та активним розвитком Equisetum arvense L., який є індикатором кислих ґрунтів. Внесення кавового лушпиння суттєво не впливає на властивості досліджених ґрунтів. Висновки. Проведені дослідження показали необхідність ретельного контролю рН ґрунтів при використанні кавової гущі в якості модифікуючого агенту для зміни механічного складу ґрунтів. Визначено оптимальну кількість внесення кавової гущі в ґрунти, яка у сумарному розрахунку не повинна перевищувати 0,2 тони на 1 га для глинистих ґрунтів.

ПРОДУКТИВНІСТЬ ТА ЯКІСТЬ КОРМУ СОРТІВ СТОКОЛОСУ БЕЗОСТОГО

О.П. Ткачук — 2025-02-28

Мета. Проаналізувати господарсько-цінні показники сортів стоколосу безостого, занесених до Державного реєстру сортів рослин України.Методи. Дослідження проводилися на основі опрацювання матеріалів Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні на 2025 рік, що представлені у Інформаційно-довідковій системі «Сорт» Українського інституту експертизи сортів рослин.Результати. До Державного реєстру сортів рослин України, придатних для поширення у 2025 році включено 13 сортів стоколосу безостого. За тривалістю вегетації до збирання першого укосу у фазу колосіння сорти мали діапазон 63-115 діб. Найскоростиглішими сортами виявилися Бакай, Іванко – по 63 доби, Скіф – 72 доби, Сокіл – 73 доби. Найдовшу вегетацію до збирання першого укосу мали сорти: Карпатський – 115 діб, Полтавський 5 – 108 діб, Візант – 105 діб.Важливим показником при вирощуванні стоколосу безостого на сіно чи зелену масу є висота рослин у фазу колосіння. Найнижчими у цю фазу виявилися сорти: Арсен – 70 см, Всеслав – 90 см та Полтавський 5 – 97 см. Найвищими були сорти: Сокіл – 167 см, Візант – 156 см, Топаз – 148 см, Скіф – 140 см.Висновки. Найвищий вихід сухої речовини з урожаю був встановлений у сортів стоколосу безостого: Полтавський 5 – 75,9 ц/га, Геліус – 74,9 ц/га, Скіф – 73,7 ц/га, Топаз – 73,4 ц/га. Найбільше білку у кормі мали сорти: Скіф – 14,6%, Сокіл – 13,8%, Топаз – 13,4%. Найвищу облистяність рослин мали сорти: Полтавський 5 – 70%, Топаз – 66%, Геліус – 65%.Найстійкішими до несприятливих умов зимівлі виявилися сорти Сокіл та Візант, що мали бал стійкості по9. Найбільш посухостійким виявився сорт Візант, що мав бал посухостійкості 9. Найстійкішими до вилягання з балом 9 були сорти: Сокіл, Арсен, Бакай,Борозенський 7, Іванко, Візант. Найвища стійкість до хвороб була виявлена у сортів стоколосу безостого Арсен, Борозенський 7, Візант – по 9 балів. Найбільшу висоту стебла формують сорти: Сокіл – 167 см, Візант – 156 см, Топаз – 148 см, Скіф – 140 см.

ПРОДУКТИВНІСТЬ СУЧАСНИХ ГІБРИДІВ СОНЯШНИКУ ЗАЛЕЖНО ВІД СТРОКІВ СІВБИ В ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

О.І. Трембіцька — 2025-02-28

Метою проведення досліджень було встановлення оптимальних строків сівби гібридів соняшнику для підвищення їх урожайності та якості. У статті представлено результати трирічних досліджень впливу строків сівби на продуктивність сучасних гібридів соняшнику в умовах Лісостепу України. Встановлено, що строки сівби є ключовим агротехнічним чинником, який суттєво впливає на врожайність, якість насіння та стійкість рослин до хвороб. У дослідженнях оцінювали продуктивність двох гібридів – НК Неома та Рімі 2 – за трьох строків сівби: 20 квітня, 2 травня та 12 травня. Результати показали, що для гібрида НК Неома строки сівби суттєво впливають на рівень ураження хворобами: пізні строки зменшують ризики інфікування, такими як фомоз, біла гниль і септоріоз. Максимальний рівень ураження зафіксовано за ранніх строків сівби (20 квітня), що пов’язано з несприятливими умовами проростання насіння та раннім розвитком рослин. У той же час, гібрид Рімі 2 продемонстрував високу генетичну стійкість до основних хвороб, незалежно від строків сівби. Упродовж досліджень не було зафіксовано випадків ураження фомозом і білою гниллю у цього гібрида. Урожайність соняшнику також залежала від строків сівби. Максимальну врожайність (4,3 т/га) забезпечив гібрид Рімі 2 за сівби 2 травня, що пов’язано з оптимальними температурними умовами ґрунту для активного росту та розвитку рослин.Натомість гібрид НК Неома демонстрував нижчу врожайність за ранніх строків сівби через ураження хворобами та за пізніх – через скорочення вегетаційного періоду. Крім того, строки сівби впливали на олійність насіння, яка була найвищою (50,5 %) у гібрида Рімі 2 при сівбі 2 травня. За ранніх і пізніх строків цей показник був нижчим. Оптимальним строком сівби для обох гібридів визнано 2 травня, коли температурні умови ґрунту є найбільш сприятливими для проростання насіння, розвитку рослин та формування високих показників врожайності й якості насіння. Зроблено висновок, що дотримання рекомендованих строків сівби та використання високопродуктивних гібридів є основою для підвищення врожайності соняшнику в умовах Лісостепу України.

ВПЛИВ СОРТОВИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ТА КЛІМАТИЧНИХ УМОВ НА ТРИВАЛІСТЬ МІЖФАЗНИХ ПЕРІОДІВ ГІСОПУ ЛІКАРСЬКОГО В УМОВАХ ПІВДНЯ УКРАЇНИ

Я.С. Федосов — 2025-02-28

Моніторинг фенологічних змін у розвитку гісопу лікарського з урахуванням сучасних кліматичних викликів є актуальною темою для дослідження, оскільки стресові фактори, пов’язані зі змінами клімату, суттєво впливають на продуктивність гісопу лікарського. Метою досліджень було дослідити формування урожайності зеленої маси гісопу лікарського при застосуванні біологічно-активних добрив в умовах природного зволоження Південного Степу України. Методи. У даній статті проведений порівняльний аналіз реакцій різних сортів гісопу лікарського на зміни клімату. Вивчення фаз росту та розвитку проводили за методом фенологічних спостережень на 25 модельних рослинах для кожного сорту відповідно до Методики проведення експертизи сортів рослин групи декоративних, лікарських та ефіроолійних, лісових на придатність до поширення в Україні. Експерименти були закладені на загальному агротехнічному фоні з дотриманням однакового догляду за рослинами протягом усього періоду спостережень.Результати. У ході досліджень було встановлено, що молоді рослини гісопу лікарського демонструють швидше наростання вегетативної маси, активніше формують кущі та мають коротший період цвітіння і дозрівання насіння – від 5 до 13 днів, у порівнянні з рослинами III року життя. Однак, рослини III року життяпроявляють кращу морозостійкість, раніше відновлюють вегетацію та демонструють підвищену стійкість до посушливих умов, які спостерігалося у 2024 році. Ця стійкість старших рослин пов'язана з розвитком куща та наявністю сплячих бруньок, що сприяють їх адаптації в умовах стресу. Дослідження тривалості міжфазних та вегетаційних періодів гісопу лікарського підтверджують, що ріст і розвиток цієї рослини істотно залежать від комплексного впливу кліматичних умов та біологічних специфікацій сортів. Кліматичні фактори, такі як температура повітря, кількість опадів, відіграють вирішальну роль в адаптації гісопу до конкретних умов середовища, що, у свою чергу, суттєво впливає на його морфологічні характеристики та загальну продуктивність. Висновок.Таким чином, комплексний підхід до вивчення впливу кліматичних і біологічних факторів є необхідним для розуміння еволюції гісопу в умовах сучасного аграрного виробництва.

ЗАБУР’ЯНЕНІСТЬ ТА ЕНТОМО-ФІТОПАТОЛОГІЧНИЙ СТАН ПОСІВІВ БУРЯКІВ ЦУКРОВИХ ЗА РІЗНИХ СПОСОБІВ ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ В СІВОЗМІНІ

С.В. Філоненко — 2025-02-28

Мета. Вивчення забур’яненості та ентомо-фітопатологічного стану посівів буряків цукрових за різних способів основного обробітку ґрунту.Методи. Дослідження впливу різних способів основного обробітку ґрунту на забур’яненість та ентомо-фітопатологічний стан посівів буряків цукрових проводили на Веселоподільській ДСС ІБКіЦБ НААН України упродовж 2022-2024 рр. Дослідження проводили із гібридом буряків цукрових Булава, який рекомендований до відповідної зони вирощування. Обліки, спостереження та аналізи проводили згідно загальноприйнятих методик, розроблених науковцями Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України (м. Київ).Результати. У зернопросапній сівозміні забур'яненість посівів у фазі розвинутої «вилочки» рослин буряків була найнижчою на варіанті з ярусною оранкою – 31 шт./м2. У зернопаропросапній сівозміні, де оранка на глибину 30-32 см порівнювалась зі способами плоскорізного і поверхневого обробітків, виявлено, що саме вона є найефективнішою у боротьбі з бур'янами.За всі роки досліджень маса 100 ростків буряків цукрових виявилась найбільшою в обох сівозмінах на варіантах із оранкою на глибину 30-32 см і склала, в середньому, 41,8 г (зернопросапна сівозміна) і 43,2 г (зернопаропросапна сівозміна). На цих же варіантах щороку спостерігали найменше поширення коренеїду (10,8% і 14% відповідно) і найнижчу інтенсивність ураження ростків буряків цукрових цією хворобою (2,9% та 2,8% відповідно). Щодо поширення хвороб листкового апарату та інтенсивності ураження ними рослин буряків цукрових на фоні різних способів основного обробітку ґрунту, то тут також краща ситуація склалася на ділянках, де застосовували звичайну оранку на 30-32 см.Висновки. За основними показниками фітопатологічних і ентомологічних спостережень виявлено певний вплив на них способів обробітку ґрунту. Проте, ураження буряків цукрових хворобами листків і у зернопросапній, і у зернопаропросапній сівозмінах було меншим на варіанті оранки на глибину 30-32 см. 3а рівнем забур’яненості посівів на початкових фазах росту й розвитку рослин буряків цукрових плоскорізний і поверхневий способи обробітку ґрунту не можна вважати технологічними.Кращі результати щодо зменшення кількості бур’янів на початку періоду вегетації буряків цукрових показали: у зернопросапній сівозміні – ярусна оранка на 40 см, а у зернопаропросапній – звичайна оранка на глибину 30-32 см.

ВИДОВИЙ СКЛАД І ШКІДЛИВІСТЬ ФІТОФАГІВ У ПОСІВАХ І ПОСАДКАХ БІОЕНЕРГЕТИЧНИХ КУЛЬТУР

С.В. Філоненко — 2025-02-28

Мета. Визначення та аналіз видового складу фітофагів у посівах і посадках біоенергетичних культур, дослідження та вивчення ролі ентомофагів, що є регулюючим фактором чисельності фітофагів в зоні недостатнього зволоження Лівобережного Лісостепу. Методи. Дослідження проводили упродовж 2017-2021 рр. на дослідному полі Веселоподільській ДСС ІБКіЦБ НААН, яка розташована в Лівобережному Лісостепу. Проводили облік фітофагів та ентомофагів у посівах і посадках біоенергетичних культур (свічграсу, міскантусу, біоенергетичної верби та сорго цукрового).Чисельність ґрунтових шкідників визначали методом розкопок навесні та восени, відбору ґрунтових проб та їх аналізу. Наземних шкідників виявляли шляхом візуального огляду деревних рослин, рівномірно розміщених на плантації.Результати. Найбільша чисельність фітофагів, що можуть становити загрозу для врожайності енергетичної біомаси, була знайдена на свічграсі. Для кореневої системи енергетичної верби особливо небезпечними виявились ґрунтові шкідники. Крім того, рослини цієї культури пошкоджують жуки вербового листоїда і попелиця. Так, попелицею було заселено від 7,0 до 32,0% рослин з балом заселення 1,0-1,1. Щільність популяції вербового листоїда в динаміці коливалась у межах від 0,3 до 3,7 екз./м2.На сорго цукровому заселеність його рослин попелицею, в середньому, коливалась від 23,0 до 48,0% з середнім балом 1,0-1,3. Максимальну щільність гусениць кукурудзяного метелика відмічали лише в І-ІІ декадах серпня з чисельністю 1,0-1,8 екз./м2.Висновки. У Лівобережному Лісостепу зони недостатнього зволоження посіви і насадження біоенергетичних культур (свічграсу, міскантусу, біоенергетичної верби, сорго цукрового) пошкоджує значний комплекс як ґрунтоживучих, так і наземних фітофагів. Головними із ґрунтоживучих є личинки травневого та червневого хрущів, коваликів, чорнишів, хлібних жуків та турунів; а із наземних – велика злакова попелиця, клопи, хлібні блішки, злакові мухи, листоїд вербовий, попелиця вербова, міль горностаєва. За сприятливих умов для їх розвитку вони здатні завдати біоенергетичним рослинам значних пошкоджень.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЯКІСНИХ ПОКАЗНИКІВ НАСІННЯ СОНЯШНИКУ ЗА ДІЇ ФІТОРЕГУЛЯТОРІВ І МІКРОДОБРИВ В ГІДРОТЕРМІЧНИХ УМОВАХ ПІВНІЧНОГО СТЕПУ УКРАЇНИ

С.А. Черних — 2025-02-28

Мета. Виявлення впливу фіторегуляторів та мікродобрив в умовах атмосферної та грунтової посухи в агроекосистемах Північного Степу України на показники добротності насіння соняшнику, що впливають на вихід готової продукції (олії).Методи. Виконання польових та лабораторних дослідів та опрацювання літературних джерел по встановленню параметрів впливу на формування високої кондиційності вирощеного врожаю за становлення об’єктивності, доказовості та відтворення. Результати. Наведені дані по трьохрічним дослідженням стосовно дії варіантів фіторегуляторів та мікродобрив на критерії якості насіння та величину продуктивності гібриду соняшнику Епікур в гідротермічних умовах Північного степу України. Серед 7 випробуваних у досліді препаратів найкраща ефективна дія виявлена за обробки комплексним природним антистресантом органо-мінеральним добривом Вінкропс Антистрес в нормі 1,0 л/га, який (за відсутності токсичності) забезпечував в умовах екстремально високих температурних більш кращу оптимізацію поглинання і використання водних ресурсів, засвоюваність елементів живлення, що позначилось на кількісних (ріст врожайності на 0,27 т/га) і якісних показниках врожайності (зниженні лушпинності та пустозерності на 6,3 % і 0,58 % відповідно). Передпосівний обробіток насіння біорегулятором Трептолем, в нормі 20 мл/т, який містить в композиції поєднання високого вмісту речовин і природного і синтетичного створення завдяки наявних фітогормонів та інших складників (аміно- та поліненасичених кислот) регулює фізіологічні процеси, що позначається на збільшенні утворення повноцінного насіння (зниження пустозерності на 6,1 %, кількості лушпиння на 0,48 %, рості врожайності на 0,21 т/га).Висновки. Метереологічні чинники вплинули не лише на величину продуктивності гібриду Епікур (виявлена достовірна прибавка врожайності (0,04-0,27 т/га) за 2022-2024 р., яка сформована за обробок фіторегуляторами і мікродобривами в агроценозі соняшнику), а й на показники якості насіння (величину лушпинності, кількості пустих насінин) під впливом основних агрометеорологічних факторів навколишнього середовища.

ВПЛИВ ЕЛЕМЕНТІВ ТЕХНОЛОГІЇ НА ФОТОСИНТЕТИЧНУ ПРОДУКТИВНІСТЬ ПОСІВІВ СОЇ

О.О. Четверик — 2025-02-28

Застосування мінерального удобрення та інокуляції насіння є надзвичайно важливим для розвитку агрономії, оскільки соя є однією з основних культур, яка широко вирощується в багатьох країнах, зокрема в Україні.Інокуляція насіння сої сприяє утворенню азотфіксуючих вузлів на коренях рослин, що підвищує їх здатність до засвоєння азоту з атмосфери. Це не лише зменшує потребу в азотних добривах, але й покращує загальний стан рослин, що може позитивно вплинути на врожай.Загалом, для досягнення високих і стабільних врожаїв сої важливо враховувати всі ці чинники та оптимізувати їх взаємодію Метою статті є узагальнення результатів особливостей впливу елементів технології на фотосинтетичний потенціал сортів сої в умовах Лівобережного Лісостепу України.Для визначення ключових стратегій оптимізації технологій вирощування сортів сої було проведено огляд існуючої літератури з питань впливу елементів технології, управління поживними речовинами та покращення фотосинтетичної продуктивності. Крім того, були проведені польові експерименти та спостереження для оцінки ефективності сучасних сортів сої, інокулянтів насіння та контрольованих доз мінеральних добрив у підвищенні фотосинтетичного потенціалу.Вивчення динаміки наростання надземної маси сої під впливом технологічних заходів вирощування дозволяє визначити шляхи управління цим процесом з метою максимальної реалізації потенціалу продуктивності культури. Проведення фенологічних спостережень, біометричних вимірів сої засвідчили істотний вплив мінерального живлення та використання інокулянтів на ріст і розвиток рослин сортів сої. Кращими ці показники були за системи мінерального живлення на фоні N30Р45К45+ N15 підживлення та інокуляції насіння препаратом БіоМаг Соя. Ефективним також було використання інокулянту БіоМаг Соя у поєднанні із мікродобривом Оракул для отримання більщої площі листкової поверхні у сорту Самородок.

ОБРОБІТОК ЧОРНОГО ПАРУ ЯК ФАКТОР СТАБІЛІЗАЦІЇ ВРОЖАЙНОСТІ ЗЕРНА ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ В УМОВАХ ПІВНІЧНОГО СТЕПУ УКРАЇНИ

М.С. Шевченко — 2025-02-28

Мета. Встановити вплив різних прийомів основного обробітку ґрунту в чорному пару на агрофізичні властивості чорнозему звичайного, водно-фізичний режим ґрунту та продуктивність пшениці озимої в умовах Північного Степу України. Методи. Протягом 2021–2023 рр. на базі Дослідного підприємства «Дослідного господарства «Дніпро» Інституту зернових культур НААН України проведено виробничий дослід із вивчення трьох прийомів основного обробітку ґрунту: оранки на глибину 23–25 см (ПО-3-35), чизельного розпушування на 30–32 см (ГРД-3), мілкого дискового обробітку на 10–12 см (БГР-4,2). В дослідженнях використовували сорт пшениці озимої – Житниця одеська.Визначались агрофізичні показники ґрунту, водозабезпечення, урожайність та економічна ефективність технологій. Результати. У ході досліджень встановлено, що найвищу частку ерозійнстійких агрегатів в орному шарі ґрунту (81,1 %) забезпечує чизельний обробіток, тоді як оранка знижує цей показник до 71,2 %. Дисковий обробіток формує проміжні результати – 80,1 %.Щільність ґрунту в шарі 0–30 см наприкінці парування на чизельному фоні становила 1,26 г/см³, при оранці – 1,22 г/см³, а за мілкого обробітку – 1,30 г/см³. Найвищий рівень вологозабезпечення (22,9 % у шарі 0–100 см) відмічено при чизельному обробітку, що перевищує показники оранки та дискового обробітку на 0,5–1,6 %.Урожайність пшениці озимої за чизельного обробітку склала 4,97 т/га, що на 0,36 т/га більше порівняно з оранкою та на 0,54 т/га більше, ніж за мілкого обробітку. Економічна ефективність чизельного обробітку виявилася найвищою завдяки зниженню витрат на ресурси й підвищенню рентабельності. Висновки.Чизельний обробіток ґрунту в чорному пару є найбільш ефективним у контексті збереження родючості чорноземів, підвищення водозабезпечення та забезпечення стабільної продуктивності пшениці озимої. Його застосування дозволяє оптимізувати агрофізичний стан ґрунту, знизити дефляційні ризики, збільшити вологозабезпечення і досягти економічно обґрунтованих показників урожайності.

ЯКІСНІ ПОКАЗНИКИ НАСІННЯ РІЗНОСТИГЛИХ ГІБРИДІВ СОНЯШНИКУ ЗАЛЕЖНО ВІД ПІДЖИВЛЕННЯ МІКРОДОБРИВАМИ В УМОВАХ ЛІСОСТЕПУ ЗАХІДНОГО

І.М. Шейко — 2025-02-28

Мета. Мета досліджень полягала у встановленні впливу фоліарного застосування мікродобрив на показники якості насіння різностиглих гібридів соняшнику за вирощування в умовах Лісостепу Західного.Методи. У процесі виконання дослідження використовували поєднання методів загальнонаукових: гіпотеза, спостереження, аналіз; та спеціальних: лабораторний і польовий. Експериментальні показники обробляли методами математичної статистики.Результати. Наведено результати польових та лабораторних досліджень порівняльної оцінки за продуктивністю гібридів соняшнику (Феном (середньоранній), НК БРІО (середньоранній), Валенсія (середньостиглий), НК КОНДІ (середньостиглий), впливу мікродобрив (Мультикомплекс СтимОрганік, СтимОрганік АміноМакс, Авангард Комплекс Соняшник) за різних строків внесення (фаза 2-4 листків, фаза 2-4 листків+- фаза 5-6 листків). За результатами досліджень встановлено доцільність вирощування досліджуваних гібридів в ґрунтово-кліматичних умовах Лісостепу західного та оптимізовано комплекс агротехнічних заходів.Висновки. Дослідженнями встановлено істотну різницю у розрізі гібридів за масою тисячі насінин, показник варіював від 50 до 68 грам. Найбільш ваговите насіння було у гібриду НК КОНДІ і найменше – у гібриду Валенсія. За дворазового підживлення мікродобривами (фаза 2-4 листків+фаза 5-6 листків) відмічено істотне перевищення контролів, оптимальний вплив був у гібриду Валенсія із мікродобривом Мультикомплекс СтимОрганік, перевищення контролю склало 5 г (10%).Найменшою масою 1000 насінин характеризувався гібрид Валенсія, проте урожайність у цього гібриду порівняно з трьома іншими гібридами була найвищою, що пояснюється біометричними показниками: діаметром кошика та кількістю насіння в кошику. На варіантах фоліарного внесення мікродобрив у фазі 2-4 листків, маса 1000 насінин збільшувалась на окремих варіантах на 1-2 грама. В результаті досліджень визначено, що за одноразового внесення мікродобрив у фазі 2-4 листків соняшнику вміст жиру в насінні зростав на 1-2%.Обґрунтовано пластичність гібриду Валенсія щодо впливу мікродобрив як за одноразового, так і дворазового підживлення. Вміст жиру у гібридів соняшнику був в межах 48-52%. Оптимальний вміст жиру 55% був у гібриду Валенсія за дворазового підживлення мікродобривом Мультикомплекс СтимОрганік, перевищення контролю становило 4%.

СВІТОВЕ ТА УКРАЇНСЬКЕ ВИРОБНИЦТВО РІПЧАСТОЇ ЦИБУЛІ: СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

А.В. Шепель — 2025-02-28

Дослідження спрямоване на аналіз сучасного стану виробництва ріпчастої цибулі в Україні та світі, визначення основних тенденцій, проблем і перспектив розвитку галузі в умовах сучасних економічних та ринкових викликів. Зокрема, увагу приділено оцінці динаміки виробництва, впливу агротехнічних та економічних факторів на врожайність культури, а також дослідженню експортно-імпортних операцій та їхнього впливу на внутрішній ринок України.У роботі використано комплексний підхід, який включає статистичний аналіз, економічні методи та агротехнічні дослідження. Для оцінки виробничих тенденцій застосовано методи розрахунку середньорічних темпів зростання, аналізу варіації площ посівів і врожайності, кореляційно-регресійний аналіз. Аналіз експортно-імпортних операцій проведено за допомогою розрахунку коефіцієнтів конкурентоспроможності та оцінки цінової політики. Польові експерименти дали змогу дослідити вплив технологій вирощування, систем удобрення та зрошення на продуктивність культури.Дослідження показало, що Україна має значний потенціал у виробництві ріпчастої цибулі, проте галузь стикається з низкою викликів. Основними проблемами є нестабільність ринку, коливання урожайності, технологічна відсталість багатьох господарств і залежність від кліматичних умов. Водночас впровадження сучасних технологій вирощування, ефективне використання зрошення та добрив, а також розвиток логістичних ланцюгів здатні суттєво підвищити конкурентоспроможність української продукції.Виробництво ріпчастої цибулі в Україні має значний потенціал розвитку, проте для його реалізації необхідні комплексні заходи, спрямовані на підвищення ефективності технологій вирощування, покращення якості продукції та розширення експортних можливостей.Державна підтримка, інноваційні підходи до вирощування та стабілізація внутрішнього ринку можуть стати ключовими факторами зміцнення позицій українських виробників на міжнародному ринку. Отримані результати можуть бути використані для розробки стратегій розвитку галузі та підвищення її продуктивності.

МІНЕРАЛЬНЕ ЖИВЛЕННЯ СОНЯШНИКУ В АГРОЕКОЛОГІЧНОМУ КОНТЕКСТІ

Ю.М. Шкатула — 2025-02-28

Метою дослідження є аналіз особливостей соняшнику до мінерального живлення, впливу системи удобрення на продуктивність культури в умовах зміни клімату.Результати досліджень. Соняшник – культура помірної зони та є досить пластичною до погодних та ґрунтових умов. В умовах зміни клімату, зокрема посилення його посушливості, вирощування соняшнику набуває ще більших перспектив. Дана культура, завдяки потужній, глибоко проникаючій кореневій системі і за посушливих умов періоду вегетації, забезпечує себе вологою та елементами мінерального живлення в обсягах достатніх для формування помірної врожайності насіння.Норми внесення мінеральних добрив краще встановлювати за агрохімічними картограмами. Соняшник використовує велику кількість калію. Проте, незважаючи на високий винос цього елементу, соняшник на чорноземних ґрунтах більшою мірою потребує азотних і фосфорних добрив. Деякі вчені наводять дані, що за умови інтенсивної технології його вирощування, поряд із застосуванням мінеральних добрив під основний обробіток грунту (N40P60) і за умови внесення в рядки при сівби (N10P10) є високоефективним додаткове внесення добрив локально-стрічковим спосбом навесні до посіву на глибину 10–12 см.Висновки. Аналіз літературних джерел свідчить про те, що в Україні соняшник є основною олійною культурою. Соняшник є культурою вимогливою до технологічних та кліматичних умов вирощування і вимагає значної кількості поживних речовин на протязі вегетаційного періоду.Фон живлення є одним з найголовніших елементів у технології вирощування соняшнику. Внесення мінеральних добрив збільшує вміст у ґрунті доступних рослинам елементів мінерального живлення. Тим самим змінюється хімічний склад ґрунту, його фізичні та інші властивості. Покращення мінерального живлення позитивно впливає на фотосинтез, покращується ріст рослин і відповідно збільшуються показники врожайності.Система удобрення соняшнику складається з трьох прийомів: основного, рядкового і підживлення.Рекомендовані орієнтовні норми макродобрив в діючій речовині залежно від типу грунтів становлять на чорнозему типовому – N60-90P50-60K50-60 кг/га, темно-сірих і сірих лісових – N60-90P60-70K60-70 кг/га, на чорнозему звичайному та південному – N50-60P50-60K40-50.Отже, науково обґрунтована система внесення мінеральних добрив виконує найважливіші функції в агро- технології вирощування соняшника та сприяє отриманню високих врожаїв даної культури.

ВПЛИВ ПОЗАКОРЕНЕВОГО ПІДЖИВЛЕННЯ НА ФОРМУВАННЯ УРОЖАЙНОСТІ СОРТІВ ПОМІДОРА ЇСТІВНОГО (SOLANUM LYCOPERSICUM L.)

С.О. Юрченко — 2025-02-28

Мета. Метою наших досліджень було встановлення закономірностей формування урожайності помідора їстівного залежно від сортових властивостей та позакореневого підживлення мікродобривом.Методи. Польовий метод досліджень передбачав визначення впливу застосування позакореневого підживлення на формування біометричних показників росли, урожайності та елементів продуктивності сортів помідора їстівного. Матеріалом дослідження були сорти помідора їстівного Гейзер, Карась (ранньостиглі, детермінантні), Красень, Елеонора (середньоранні, детермінантні) та мікродобриво Anorel Complex Micro. Технологія вирощування сортів помідора їстівного передбачала розсадний спосіб. У ході досліджень проводили біометричні вимірювання: довжина центрального стебла, діаметр стебла та площа листової поверхні. Загальна врожайність плодів розраховувалася на основі зборів, які проводили як у стадії технічної, так і біологічної стиглості відповідно до вимог. Якість врожаю визначали кількістю і відсотком стандартних плодів від загального врожаю.За допомогою статистичного методу шляхом дисперсійного аналізу було встановлено найменшу істотну різницю та частки впливу досліджуваних факторів на урожайність помідора їстівного.Результати досліджень. Нашими дослідженнями підтверджено ефективність позакореневого підживлення мікродобривом на формування основних біометричних параметрів рослин помідора їстівного: довжини центрального стебла, діаметра стебла та площі листової поверхні. За результатами польового досліду встановлено позитивний вплив позакореневого підживлення на формування урожайності сортів помідора їстівного.Відповідно, за одноразової обробки рослин мікродобривом у фазі початку бутонізації було виявлено збільшення урожайності на 6,13 %. Дворазова обробка рослин мікродобривом (у фазі початку бутонізації + через 14 діб) сприяла збільшенню урожайності на 11,6 %.Триразова обробка мікродобривом (у фазі початку бутонізації + через 14 діб + через 14 діб) забезпечила збільшення урожайності на 12,8 %. Застосування позакореневого підживлення позитивно вплинуло на крупність та кількість плодів на рослинах помідора їстівного.Найбільший вихід стандартних плодів було одержано за триразового застосування позакореневого підживлення (82,4–86,7 %).Висновки. Встановлено, що застосування позакореневого підживлення мікродобривом Anorel Complex Micro сприяє підвищенню загальної врожайності помідора звичайного з високим виходом стандартної продукції, а також має позитивний ефект на збільшення маси плоду та кількості плодів з рослини.

ШИРОКА АДАПТИВНА ЗДАТНІСТЬ СОРТУ ПШЕНИЦІ М’ЯКОЇ ОЗИМОЇ ЛЕГЕНДА БІЛОЦЕРКІВСЬКА – ЦІЛЕСПРЯМОВАНЕ ЗАЛУЧЕННЯ ДО ГІБРИДИЗАЦІЇ СТЕПОВОГО І ЛІСОСТЕПОВОГО ЕКОТИПІВ

Л.А. Бурденюк-Тарасевич — 2025-02-28

Мета дослідження. Створення нового вихідного матеріалу і сортів пшениці м’якої озимої залученням до гібридизації степового і лісостепового екотипів.Матеріали і методика досліджень. Селекційний процес створення сорту пшениці м’якої озимої Легенда білоцерківська включав такі послідовні етапи: розробка моделі сорту, підбір вихідних форм, гібридизація (Одеська 51 / Киянка // Миронівська 33) – створення синтетичного матеріалу для доборів, дослідження відібраного матеріалу у селекційному та контрольному розсадниках, попереднє і конкурсне сортовипробування,Державна науково-технічна експертиза. Сівбу пшениці м’якої озимої проводили в останніх числах третьої декади вересня−початок жовтня. Агротехніка − загальноприйнята для Лісостепу України. Статистичну обробку отриманих біометричних даних здійснювали за А.Т. Опря, Л.О. Дорогань−Писаренко та ін. (2014 р.).Результати. Досліджували родовід нового сорту пшениці м’якої озимої Легенда білоцерківська, особливості попереднього сортовипробування селекційних ліній Лютесценс 436 і Лютесценс 437 по попереднику горох.Конкурсне сортовипробування лінії Лютесценс 437 проводили за двома попередниками горох і сидеральний пар, отримані результати порівнювали з середньогруповим стандартом, показники якого формували за оцінкою сортів-стандартів Перлина лісостепу, Білоцерківська напівкарликова, Подолянка. Встановлені відмінні особливості і апробаційні ознаки сорту Легенда білоцерківська. Висновки. Сорти пшениці м’якої озимої, які створені залученням до гібридизації кращих світових генотипів є цінним матеріалом для селекції культури з метою розширення генетичного різноманіття і підвищення продуктивного та адаптивного потенціалу виду.Цілеспрямованим залученням до внутрішньовидової гібридизації степового і лісостепового екотипів, створено сорт пшениці м’якої озимої Легенда білоцерківська з високим генетичним потенціалом продуктивності і широкою адаптивністю, що підтверджується включенням до Державного реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні і рекомендований до вирощування в зоні Лісостепу, Степу і Полісся України. Встановлені генотипові відмінності до екстремальних метеорологічних умов досліджуваних років за формування врожайності і показників якості зерна, зимостійкості і стійкості проти хвороб.

ОСОБЛИВОСТІ МІКРОКЛОНАЛЬНОГО РОЗМНОЖЕННЯ ШАФРАНУ ПОСІВНОГО (CROCUS SATIVUS L.)

Р.А. Вожегова — 2025-02-28

Розмноження шафрану в умовах in vitro передбачає, перед усім, отримання оздоровленого посадкового матеріалу. Мета. Оптимізувати процеси розмноження шафрану посівного за методом in vitro на різних модифікаціях поживного середовища; дослідити вплив складу середовища на ріст біомаси та утворення міні бульбоцибулин шафрану. Методи. Візуальні – для ведення фенологічних спостережень; вимірювально-вагові – для визначення біометричних показників та продуктивності; математично-статистичні – для встановлення достовірності дослідів та вивчення кореляційних залежностей.Біотехнологічний метод культури тканин (іn vitro) з експлантами шафрану посівного проводили в мікроклоальнній лабораторії Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства НААН України. Результати.Рослини шафрану посівного (Crocus sativus L.) через особливості генотипну не здатні до статевого розмноження, це можливо лише за рахунок висадки бульбоцибулин. В той же час, їх багаторазове використання призводить до значного інфікування та зниження якості посадкового матеріалу. Використовуючи метод іn vitro, з експлантів шафрану посівного індукували нові неінфіковані рослини – міні бульбоцибулини, придатні до подальшого розмноження. Для мікроклонування використовували агаризоване поживне середовище Мурасіге Скуга (МС) доповненого екзогенними регуляторами росту з різним гормональним складом, відповідно до схеми досліду. Висновки. Результати досліджень показали, що шафран посівний (Crocus sativus L.) успішно культивується в умовах in vitro. Отримано відмінні результати схожості та приживання експлантів шафрану, які в процесі вегетації утворили повноцінні мікробульбоцибулини, придатні для подальшого розмноження. У свою чергу якість культивування значною мірою залежала від природи фітогормонів, їх концентрації та співвідношення в поживному середовищі.

ФОРМУВАННЯ ОЗНАК ПРОДУКТИВНОСТІ ПШЕНИЦІ М’ЯКОЇ ОЗИМОЇ В УМОВАХ ПІВНІЧНОЇ ПІДЗОНИ СТЕПУ УКРАЇНИ

С.Р. Ковальов — 2025-02-28

Визначення мінливості кількісних ознак та закономірності успадкування кількісних ознак батьківських форм та гібридів F1 в конкртених агроекологічних умовах є одним з вирішальних кроків до успішної селекції.Мета. Мета дослідження полягає у визначенні особливостей основних сукупностей середовища, як фону для добору за ознаками продуктивності та порівняння гібридів першого покоління (F1) та батьківських форм, встановлення мінливості та фенотипового домінування морфометричних та господарсько цінних ознак сортів та гібридів пшениці м’якої озимої в умовах північної підзони Степу України. Методи. Гібриди першого покоління (F1) та батьківські форми аналізували за морфометричними та господарськоцінними ознаками, як довжина вегетаційного періоду, довжина колоса, кількість колосків, зерен у колосі, маса колоса, маса зерна з колоса, маса тисячі зерен та визначення мінливості цих показників, та визначення успадкування врожайності та структурних елементів у гібридів першого покоління пшениці м’якої озимої за ступенем фенотипового домінування (hp). Результати. За результатами дослідження встановленно різну мінливість ознак продуктивності у батьківських форм та гібридів першого покоління, виділені кращі батьківські форми та гібриди F1, також встановлено різний характер успадкування у гібридів F1, виділені кращі комбінації з типом успадкування позитивне наддомінування та позитивне домінування, які можуть становити селекційну та практичну цінність. Виновки.У гібридів першого покоління виявлено збільшення майже за всіма показниками в порівнянні з батьківськими формами на 2,37–15,82 %, кращими комбінаціями стали Палітра×Олексіївка, Палітра×КСВ34, Богиня×КСВ34, Богиня×КСВ 34 та Богиня×Олексіївка і виділені за своєю продуктивністю, зі стабільним проявом за ознаками позитивного домінування та наддомінуванням, а найбільш розповсюдженим типом успадкування виявлено позитивне наддомінування (гетерозис), що зустрічається за всіма показниками структури врожайності.

СЕЛЕКЦІЙНА ЦІННІСТЬ СОРТІВ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ ЗА ГОСПОДАРСЬКО-БІОЛОГІЧНИМИ ОЗНАКАМИ В ПРАВОБЕРЕЖНОМУ ЛІСОСТЕПУ

В.Г. Крижанівський — 2025-02-28

Мета. Визначення закономірностей сортів пшениці м'якої озимої за господарською цінністю їх адаптивністю (пластичністю і стабільністю) варіювання, гомеостатичності, мінливості комплексу ознак, pізного походження за ознаками продуктивності. Методи. Польові i лабораторні для вивчення мінливості господарсько-цінних ознак пшениці озимої, математичні методи для достовірності отриманих даних.Результати. Селекційно-генетичний захист пpоти дії біотичних чинників пеpедбачає викоpистання сильних джерел з ефективними генами стійкості.Ствоpити соpти, стійкі до всіх лімітованих чинників пpактично неможливо, але якщо недооцінювати важливість хоча б однієї з ознак адаптивності це може пpизвести до непеpедбачуваних наслідків. Тому визначення pеакції генотипів на зміну умов навколишнього сеpедовища необхідно пpоводити на всіх етапах селекційного пpоцесу.Поняття гомеостаз pозвитку хаpактеpизує властивість генотипу підтpимувати стабільність пpоцесів, на які впливають умови навколишнього сеpедовища.Механізм гомеостазу дає змогу визначити межі мінливості та хаpактеp пpодукційних пpоцесів у межах генетичної ноpми pеакції pослин. Вважається, що визначення паpаметpів гомеостатичності дає змогу оцінювати не тільки їх пpодуктивність за сеpедньою вpожайністю, а й визначити ноpму їх pеакції на зміну умов сеpедовища. Пpи цьому, pівень гомеостатичності і селекційної цінності цих соpтів пеpевищував сеpеднє значення, а ваpіювання ознаки за pоками було незначним.Висновки. На основі проведених досліджень встановлено, що середня за два роки урожайність сорту стандарту Подолянка в зоні Лісостепу, становила 7,2 т/га. Максимальний показник забезпечив сорт КВС Джерсі із урожайністю від 7, 9 т/га (2023 р.) та 7,6 т/га (2024 р.). Решта сортів також переважали стандарт за цим показником Антер – 7,7 т/га (2023 р.) та 7,3 т/га (2024 р.). Практично на одному рівні із стандартом формував урожайність сорт МІП Княжна – 7,5 т/га (2023 р.) і 7,2 т/га (2024 р.). Вищими показниками озерненості колоса володіли сорти: КВС Ронін (56,1 шт.), КВС Джерсі (50,6 шт.), Антер (48,2 шт.). За даною ознакою стандарт значно перевищили саме ці сорти. Незначною мірою перевищили стандарт сорти МІП Валенсія (42,1 шт.), а також сорт МІП Княжна (44,5 шт.). На основі проведених досліджень встановлено, що середня за два роки вага одного колоса сорту стандарту Подолянка в зоні Лісостепу, становила 1,72 г. Максимальний показник забезпечив сорт КВС Джерсі із масою зерна одного колоса від 1,89 г (2023 р.) та 1,81 г (2024 р.). Решта сортів також переважали стандарт за цим показником Антер – 1,85 г (2023 р.) та 1,74 (2024 р.). Практично на одному рівні із стандартом забезпечив показники за масою зерна із колоса сорт МІП Княжна – 1,78 г (2020 р.) і 1,71 г (2024 р.).

ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ МАЛИМИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМИ ПІД- ПРИЄМСТВАМИ

Х. Агаєва — 2025-02-28

Невизначеність в управлінні та розподілі ресурсів, затримки в процесах прийняття рішень, неефективне використання праці можуть перешкоджати розвитку малих підприємств. Метою дослідження є вивчення особливостей організації управлінських структур у малих сільськогосподарських підприємствах, аналіз їх впливу на результати діяльності підприємства та визначення шляхів більш ефективної організації цих структур. Результати дослідження. Організаційна структура малих сільськогосподарських підприємств проста і гнучка. Основні рішення приймає власник або головний менеджер підприємства. Оперативне керівництво щоденно здійснює операційний менеджер. Виробничі бригади відповідають за посадку та збирання врожаю, а фінансовий контроль забезпечує баланс між доходами та витратами.Діяльність з маркетингу та збуту спрямована на представлення продукції на ринку. Така структура дозволяє швидко приймати рішення та гнучко керувати малими підприємствами. Висновок. Ефективні структури управління також стосуються управління ресурсами, що є критичною проблемою для малих сільськогосподарських підприємств. Ці підприємства повинні ретельно розподіляти обмежені ресурси, такі як земля, праця та капітал, щоб максимізувати продуктивність. Добре організована структура управління дозволяє краще координувати роботу та ефективніше використовувати ресурси. Крім того, у малих сільськогосподарських підприємствах маркетинг і продажі є важливими складовими успіху бізнесу. Ефективна структура управління чітко визначить ролі в маркетингу, відносинах з клієнтами та продажах.Важливе значення має також гнучкість організаційної структури малих сільськогосподарських підприємств. Ці підприємства повинні мати можливість швидко адаптуватися до змін ринкових умов, технологічного прогресу та нормативних вимог. Для оптимізації організаційних структур у малих сільськогосподарських підприємствах важливо регулярно оцінювати та вдосконалювати їх відповідно до мінливих потреб бізнесу.

КОМПЛЕКСНИЙ МЕХАНІЗМ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ІНФРАСТРУКТУРИ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ РЕГІОНУ

О.І. Гуторов — 2025-02-28

Мета. Метою проведених досліджень було теоретико-методологічне обґрунтування та розроблення прикладного інструментарію механізму управління інноваційним розвитком інфраструктури сільських територій.Результати. В роботі обгрунтовано, що завдання інноваційної модернізації системи управління на основі оптимального та ефективного розподілу продуктивних сил та виділення інфраструктурних центрів у регіонах зумовлюють необхідність концептуального обґрунтування нового формату взаємодій. Доведено необхідність активізації регулювання розвитку інфраструктури у сільській місцевості та підтримки практичної реалізації відповідних заходів на регіональному та місцевому рівнях, включаючи моніторингові дослідження, комплексні, прогностичні та експертні оцінки наслідків дій управління. Реалізація логіко-процесної моделі удосконалення механізму управління розвитком інфраструктури сільських територій передбачає визначення мети, джерел формування інвестиційних ресурсів, територіальне розташування та участь у соціально-економічних процесах всіх елементів, об'єктів і складових інфраструктури.У роботі досліджено економічний зміст інфраструктури сільських територій, системи управління на основі вдосконалення міжрівневої взаємодії. Запропоновано механізм та інструменти управління інноваційним розвитком інфраструктури сільських територій регіону.З метою досягнення економічної незалежності і вирішення проблем сталого розвитку сільських територій запропоновано створення «точок росту» в сільській місцевості. Висновки. Перехід сільських територій України до концепції, спрямованої на розвиток всього комплексу інфраструктури, потребує аналізу та оцінки ефективності роботи всіх її суб'єктів та підсистем, розробки комплексного механізму інноваційного розвитку інфраструктури сільських територій регіону та впровадження методів програмно-цільового управління розвитком інфраструктури сільських територій на регіональному рівні. В якості концептуальної основи вдосконалення механізму управління розвитком інфраструктури сільських територій регіону запропоновано логіко-процесну модель комплексної модернізації процесів управління.Стратегічним напрямом удосконалення управління розвитком інфраструктури сільських територій регіону є поетапний перехід до формування оптимальної системи управління на основі впровадження інноваційних механізмів та інструментів. Модель міжрівневої взаємодії в організаційній структурі управління розвитком сільських територій відображає мету досягнення балансу інтересів підсистем управління в їх секторальномурозрізі для задоволення інтересів місцевого населення на основі раціонального використання бюджетних коштів та виробничих можливостей агробізнесу, покращення інституційного середовища та подолання негативних наслідків антропогенного навантаження на біосферу. Використання сучасних ІТ-технологій в менеджменті, інноваційне управління розвитком інфраструктури в сільській місцевості має базуватися на методологічній основі, що включає методику управлінського рішення та набір організаційних заходів з його розробки, методи розробки управлінських рішень, організацію розробки управлінського рішення, технологію розробки управлінського рішення, якість управлінського рішення, об'єкт прийняття управлінського рішення.

ВПЛИВ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙ НА УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Н. Мірзаєв — 2025-02-28

Застосування інновацій в сільськогосподарських підприємствах має суттєвий вплив на управління ризиками шляхом покращення процесу прийняття рішень, підвищення операційної ефективності та зменшення невизначеностей. Сільськогосподарські підприємства стикаються з багатьма ризиками, включаючи мінливість клімату, нестабільність ринку, зараження шкідниками та дефіцит ресурсів. Традиційні методи управління ризиками часто не можуть комплексно вирішити ці проблеми, що призводить до зниження прибутковості та стабільності. Метою даної статті є визначення впливу застосування інновацій в сільськогосподарських підприємствах на управління ризиками. У дослідницькій роботі використовувалися методи аналізу, синтезу та порівняльного аналізу. Для досягнення наукових результатів роботи використано системний, процесний, ресурсний та ефективний підходи. Результати показують, що інтеграція інновацій збільшує можливості управління ризиками в сільському господарстві.Технології точного землеробства, такі як використання датчиків і дронів, знижують кліматичні та експлуатаційні ризики, надаючи точну інформацію та мінімізуючи втрату ресурсів. Передові технології, такі як блокчейн, забезпечують прозорість і відстежуваність у ланцюгах поставок, зменшуючи ринкові та логістичні ризики.Крім того, цифрові платформи полегшують доступ до фінансових ресурсів, страхування та ринкової інформації, дозволяючи фермерам ефективніше управляти фінансовими та операційними ризиками. Висновки. Як наслідок, впровадження інновацій на сільськогосподарських підприємствах відіграє вирішальну роль у підвищенні ефективності управління ризиками. Дослідження показує, що інноваційні технології та методи позитивно впливають на сталість, продуктивність і прибутковість шляхом зменшення факторів ризику в сільськогосподарських підприємствах. Крім того, для ефективного впровадження цих інновацій було підкреслено важливість підтримки політики, такої як державна підтримка, навчальні програми та розширення доступу до технологій. Це дослідження демонструють, що внесок сільськогосподарських інновацій в управління ризиками з економічної, соціальної та екологічної точок зору є основою для більш комплексних досліджень.

ФОРМИ ТА РОЗВИТОК УПРАВЛІННЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСАМИ НА ВИСОКОТЕХНОЛОГІЧНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Н. Мірзаєв — 2025-02-28

Управління бізнес-процесами (УБП) на високотехнологічних підприємствах відіграє вирішальну роль в оптимізації операцій, підвищенні продуктивності тапідтримці конкурентоспроможності в ринковому середовищі, яке швидко змінюється. Високотехнологічні компанії, які покладаються на інновації та передові технології, стикаються з унікальними проблемами в управлінні своїми бізнес-процесами. Ці виклики включають необхідність постійного пристосування до технологічного прогресу, управління складними ланцюгами постачання та забезпечення ефективної інтеграції нових технологій у існуючі операції. Метою даної роботи є розгляд форм та еволюції управління бізнес-процесами на високо-технологічних підприємствах. У дослідницькій роботі використовувалися методи аналізу, синтезу та порівняльного аналізу. Для досягнення наукових результатів роботи використано системний, процесний, ресурсний та ефективний підходи. Результати показують, що управління бізнес-процесами на високотехнологічних підприємствах проявляється в різних формах, включаючи автоматизацію рутинних завдань, інтеграцію передових технологій, таких як штучний інтелект (ШI) і машинне навчання (МН) для прогнозної аналітики, а також використання хмарних технологій. платформи для співпраці в реальному часі. Ці інновації сприяють зменшенню неефективності та збільшенню швидкості прийняття рішень, що в кінцевому підсумку призводить до збільшення кількості інновацій та швидшого виходу на ринок нових продуктів. Крім того, на розвиток УБП на високотехнологічних підприємствах все більше впливає необхідність узгодити бізнес-процеси з потребами клієнтів, нормативними вимогами та цілями сталого розвитку, забезпечуючи довгостроковий успіх у конкурентній індустрії високих технологій.

ВИДИ ТА ЗНАЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ

Н. Мірзаєв — 2025-02-28

Інноваційне підприємництво в аграрному секторі є важливою складовою сталого розвитку, забезпечення продовольчої безпеки, підвищення ефективності використання ресурсів, сприяння економічному зростанню.Однак традиційні методи сільського господарства часто не відповідають зростаючому глобальному попиту на продукти харчування, особливо в контексті зміни клімату, зростання населення та обмеження ресурсів. Метою даної роботи є дослідити види та значення інноваційного підприємництва в аграрному секторі. У дослідницькій роботі використано методи аналізу, синтезу та порівняльного аналізу. Для досягнення наукових результатів роботи використано системний, процесний, ресурсний та ефективний підходи. Результати показують, що інноваційне підприємництво проявляється в різних формах у сільському господарстві, включаючи технологічні підприємства, екологічно чисті методи ведення сільського господарства та переробні підприємства з доданою вартістю. Технологічні інновації, такі як точне землеробство, використовують датчики, дрони та штучний інтелект для підвищення продуктивності, мінімізуючи вплив на навколишнє середовище. Екологічно чисті практики, такі як органічне землеробство та пермакультура, сприяють стійкості, зменшуючи залежність від хімічних речовин. Висновки. Підсумовуючи, інноваційне підприємництво має життєво важливе значення для вирішеннявикликів, з якими сьогодні стикається аграрний сектор. Дослідження показує, що впровадження інновацій у технологічні та бізнес-моделі може призвести до підвищення продуктивності сільського господарства, стійкості та стійкості. Однак, щоб отримати повну вигоду від цих інновацій, уряди, дослідницькі установи та приватний сектор повинні працювати разом, щоб подолати бар’єри, які заважають їх широкому впровадженню. Результати цього дослідження є основою для подальшого вивчення економічних, соціальних та екологічних наслідків інноваційного підприємництва в аграрному секторі.

ОБЛІКОВІ АСПЕКТИ ВПРОВАДЖЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ДЛЯ ПОТРЕБ АГРОПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Т.С. Шабатура — 2025-02-28

У статті досліджено теоретико-методологічні та практичні аспекти обліку впровадження та використання технологій штучного інтелекту в агропромислових підприємствах. Метою дослідження є комплексне вивчення та розробка облікових підходів до впровадження та використання технологій штучного інтелекту в агропромислових підприємствах, створення методики бухгалтерського відображення ШІ у системі обліку агрофірм та аналіз впливу цих інновацій на ключові фінансові показники. Методологічною основою дослідження є системний підхід до вивчення економічних явищ, загальнонаукові та спеціальні методи пізнання. У роботі використано методи: монографічний – при вивченні наукових публікацій; системного аналізу – при дослідженні нормативно-правової бази; абстрактнлогічний – при формуванні теоретичних узагальнень та висновків; графічний – для наочного представлення результатів дослідження. В результаті дослідження визначено особливості класифікації та обліку технологій штучного інтелекту як нематеріальних активів відповідно до П(С) БО 8 та МСБО 38. Розроблено послідовність облікових процедур впровадження ШІ-технологій, що включає етапи від оцінки потреб до моніторингу ефективності.Запропоновано методику документального оформлення операцій з придбання та введення в експлуатацію технологій ШІ, включаючи необхідні первинні документи та кореспонденцію рахунків. Визначено ключові елементи облікових процесів, пов'язаних з інвестиціями в технології штучного інтелекту. Висновки дослідження акцентують увагу на позитивному впливі впровадження ШІ на фінансові показники агропромислових підприємств через підвищення рентабельності та оптимізацію витрат. Водночас виявлено проблемні аспекти: прогалини в законодавстві щодо класифікації та обліку технологій ШІ, висока вартість впровадження та дефіцит кваліфікованих кадрів. Запропоновано напрями подальших досліджень, зокрема щодо вдосконалення нормативної бази та розробки моделей фінансування впровадження ШІ для малого та середнього агробізнесу.